Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №2634, який пропонує ввести податок на додану вартість у розмірі 20% на електронні послуги, які надаються фізичним особам від компаній-нерезидентів України, таких як Google, Facebook або Youtube. Відповідний проєкт закону розміщено на сайті парламенту, - передає "Економічна правда".
Автором ініціативи виступив нардеп від "Слуги народу" та голова Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.
У пояснювальній записці до законопроєкту повідомляється, що діяльність компаній-нерезидентів, що надають діджитал-послуги проводиться без належного оподаткування.
На думку авторів закону, це призводить до втрат державного бюджету та створює неконкурентне середовище для резидентів-платників.
Кого торкнуться зміни?
Подорожчання на 20% (ПДВ) можуть відбутися з будь-якими послугами, які споживач отримує через інтернет від компаній-нерезидентів (міжнародні корпорації накшталт Youtube, Netflix, Google, Apple, AliExpress, тощо)
Аналогічне подорожчання очікується і в сфері E-commerce. Мова йде про розміщення реклами на платформах Facebook та Google, YouTube і в мобільних додатках.
Як повідомляє, БізнесЦензор, у законопроєкті уточнено перелік електронних послуг. Зокрема, ними вважатимуться:
- Постачання зображень або текстів, фотографій, електронних книжок та журналів;
- Постачання аудіо, відео, ігор, азартні ігри, та послуги з участі в таких іграх;
- Надання доступу до інформаційних, комерційних, освітніх та розважальних електронних ресурсів;
- Доступ до хмарних технологій;
- Постачання (на основі ліцензії) програмного забезпечення та оновлень до нього, а також дистанційне обслуговування ПЗ та електронного обладнання;
- Надання послуг з реклами в інтернеті, мобільних додатках та інших електронних ресурсах.
Сюди не відносяться: послуги, які були замовлені через інтернет, але доставлені не за допомогою мережі, ПЗ на фізичних носіях, консультації по електронній пошті та надання доступу до мережі.
Як визначатимуть місце постачання е-послуг?
Місцем надання послуг нерезидентами через інтернет вважатиметься інформація про місцезнаходження фізичної особи, яка отримала послугу, зокрема:
- код країни на SIM картці, використаній отримувачем електронної послуги;
- місцезнаходження провайдера телекомунікацій, послугами якого користувався одержувач послуги;
- місцезнаходженням пристрою, яке визначається за його IP-адресою;
- місцезнаходженням банку чи іншої фінустанови, у якому відкритий рахунок, через який здійснюється оплата послуги;
- відомості про місце проживання отримувача електронної послуги.
Якщо міжнародна корпорація не зареєструється платником ПДВ в Україні, то буде оштрафована на 8,5 тис грн.
Міжнародний досвід
У пояснювальній записці наводиться приклад Російської Федерації, де з січня 2017-го року запрацював аналогічний закон.
Серед технологічних гігантів у контролюючому органі РФ зареєструвались Apple Distribution International, Google Commerce, Microsoft Ireland, Netflix International B.V., Wargaming Group, Bloomberg, Alibaba, Booking.com та ін.
Загалом з моменту впровадження податку на податковий облік стало 1580 компаній. За офіціними даними до бюджету такими компаніями (B2C) було сплачено у 2017 році - 9,4 млдр. руб., у 2018 – 12 млдр. руб., у І кварталі 2019 – 12 млдр. руб. (70% суми припадає на найбільші IT компанії). Аналогічні податкові правила введені в Республіці Білорусь у 2018 році.
"Встановлення особливих правил оподаткування ПДВ електронних послуг стає звичною практикою в іноземних державах, наприклад в країнах Європейського Союзу, Австралії, Білорусі, Казахстані, Росії тощо", - йдеться у документі.
Від редакції:
Гетманцев відреагував на критику і розмістив пост у Facebook.
Він підкреслив, що рекламні та інформаційні послуги, які надають резиденти всередині країни обкладаються ПДВ. Тож чому послуги, які надають світові гіганти у нас в країні не повинні оподатковуватися аналогічно? У чому ж тоді сенс пільгувати послуги нерезидентів?
І чому бюджет країни повинен відмовлятись від додаткових надходжень від оподаткування сервісів, ніяк не є товарами першої необхідності? Чому відмовлятися від механізму, який успішно діє в країнах ЄС, Туреччині, Норвегії, Швейцарії, Японії, ОАЕ та інших, і який, до слова, добровільно виконують самі компанії-платники?
Можливо, це когось сильно здивує, але вже зараз міжнародні корпорації повинні платити ПДВ з об'єкта. Причина - відсутність простого доступного механізму, який нардепи пропонують ввести – підкреслив Д.Гетманцев.
