Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернуло увагу на особливості визначення платежів як роялті для цілей оподаткування.
Відповідно до пп. 14.1.225 ПКУ, роялті – це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності.
До таких об’єктів належать, зокрема:
- літературні твори;
- твори мистецтва та науки;
- комп’ютерні програми;
- інші записи на носіях інформації;
- відео- та аудіокасети;
- кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення;
- передачі (програми) організацій мовлення та інші аудіовізуальні твори;
- права, що охороняються патентом;
- зареєстровані торговельні марки (знаки для товарів і послуг);
- права інтелектуальної власності на дизайн;
- секретні креслення, моделі, формули, процеси;
- права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Отже, роялті – це насамперед винагорода правовласнику за можливість використовувати відповідний об’єкт інтелектуальної власності або за надання права на його використання.
Які платежі не вважаються роялті?
Податковим кодексом України також визначено перелік платежів, які не належать до роялті.
Зокрема, не вважається роялті винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови такого використання обмежені її функціональним призначенням, а відтворення програми обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання. Йдеться про використання програмного забезпечення кінцевим споживачем.
Також не є роялті платежі:
- за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за їх функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника;
- за придбання речей, у тому числі носіїв інформації, в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності;
- за передачу прав на об’єкти інтелектуальної власності, якщо умови такої передачі дають можливість набувачу продати або іншим способом відчужити право інтелектуальної власності чи розголосити секретні креслення, моделі, формули, процеси або ноу-хау, крім випадків, коли таке розголошення є обов’язковим відповідно до законодавства;
- за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежене використанням кінцевим споживачем.
Таким чином, для визначення платежу як роялті важливим є не лише його назва у договорі, а насамперед зміст прав, які передаються або надаються для використання, та умови такого використання.
Особливості оподаткування виплат роялті нерезидентам
Окрему увагу слід звернути на випадки, коли українське підприємство виплачує роялті нерезиденту.
Відповідно до пп. 141.4.1 ПКУ, роялті належать до доходів нерезидента з джерелом їх походження з України.
При виплаті такого доходу резидент України, який здійснює виплату на користь нерезидента, загалом зобов’язаний утримати податок за ставкою 15 відсотків, якщо інше не передбачено положеннями чинного міжнародного договору України з країною резиденції отримувача доходу. Податок сплачується до бюджету під час виплати доходу.
При цьому для застосування положень міжнародного договору необхідно враховувати передбачені ним умови, зокрема щодо статусу отримувача доходу як фактичного (бенефіціарного) власника роялті.
Отже, під час здійснення виплат за використання об’єктів інтелектуальної власності платникам податків необхідно правильно визначати економічну та правову сутність відповідного платежу. Саме від умов договору та фактичного змісту переданих прав залежить, чи є такий платіж роялті для цілей оподаткування.
Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків нагадує платникам про необхідність враховувати вимоги Податкового кодексу України під час оформлення операцій з об’єктами права інтелектуальної власності та здійснення відповідних виплат.
Більше на тему роялті читайте у матеріалах:
