Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), оперативний лізинг (оренда) — господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою). Сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити лізингову (орендну) операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору. Порядок оподаткування операцій лізингу (оренди) передбачено п. 153.7 ст. 153 ПКУ, відповідно до якого передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. Орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. Датою отримання доходів у вигляді орендних/лізингових платежів (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу) за майно, передане платником податку в оренду/лізинг, є дата нарахування таких доходів, встановлена відповідно до умов укладених договорів (пп. 137.11 ст. 137 ПКУ).
Доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до п. 153.7 ст. 153 ПКУ, включаються до інших доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування звітного періоду, на підставі пп. 135.5.2 п. 135.5 та п. 135.1 ст. 135 ПКУ.
Витрати на оперативну оренду можуть враховуватись залежно від цільового використання об’єкта оренди:
— у складі загальновиробничих витрат, які включають витрати на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (абз. «г» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПКУ). При цьому загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, враховуються при формування собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.8 ст. 138 ПКУ);
— у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, які включають витрати на оперативну оренду (у т.ч. оренду легкових автомобілів) основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (абз. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПКУ);
— у складі витрат на збут, які включають витрат на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (абз. «д» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПКУ);
— у складі інших витрат, у т. ч. витрат, визначених відповідно до ст. 153 ПКУ, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно зі ст. 138 ПКУ (пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138 ПКУ).
Орендарем не враховується балансова вартість об’єктів оперативної оренди/лізингу, за якою вони обліковуються на балансі орендодавця (п. 146.19 ст. 146 ПКУ). Амортизація наданих в оперативну оренду необоротних активів включається до складу інших витрат орендодавця, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування згідно з абз. «б» пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПКУ.
