Актив з права користування виводиться з податкового обліку
До ст. 138 ПКУ вноситься така зміна: вимоги п. 138.1-138.3 цієї статті не застосовуються до операцій з активами з права користування за договорами оренди.
Що це за вимоги? Це обов’язок для тих, хто проводить коригування фінрезультату, збільшувати та зменшувати його на різниці, що виникають за необоротними активами. А також це вимоги щодо мінімального строку експлуатації таких активів з метою податкового обліку.
Своєю чергою, актив з права користування – це визнаний орендарем згідно з вимогами МСФЗ актив, який представляє право орендаря використовувати базовий актив протягом строку оренди. Такий новий термін з'являється у пп. 14.1.1-2 ПКУ.
Цей термін згадуватиметься ще раз в оновленій редакції пп. 140.4.5 ПКУ. За ним фінрезультат збільшується на 30%, зокрема, на вартість необоротних активів, придбаних у деяких з неприбуткових організацій та нерезидентів. Але тепер ця вимога активів з права користування не стосуватиметься.
Що це означає на практиці? Оскільки визнання такого активу не призводитиме до податкових різниць, то вести їх окремий податковий облік буде не потрібно.
30-відсоткове збільшення фінрезультату: зміни до переліку контрагентів
До речі, якщо ми вже згадали пп. 140.4.5 ПКУ, до нього було внесено ще одну зміну. З переліку неприбуткових організацій, операції з якими призводять до збільшення фінрезультату, прибрали Накопичувальний фонд. А ще тепер ця вимога не стосується операцій з придбання товарів, робіт, послуг, необоротних активів у недержавних пенсійних фондів.
Усунення колізії в п. 138.3 ПКУ
В ст. 138 ПКУ було внесено зміни щодо визначення ОЗ (машин та обладнання), що в податковому обліку платників податку на прибуток належать до четвертої групи.
| Було до 31.12.2018 р. | Стало з 01.01.2019 р. |
| електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень | електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 6000 гривень |
Як бачимо, суть зміни лише в тому, що мінімальний розмір, від якого починається визнання таких активів ОЗ, змінили з 2500 грн (що було анахронізмом) на 6000 грн (що відповідає пп. 14.1.138 ПКУ).
Якщо в Україні і були платники податку на прибуток, які застосовували вартісний критерій ОЗ, який був явно застарілий, то що можна їм порадити у 2019 році?
Перше очевидне питання: чи треба виводити зазначені види ОЗ, первісна або навіть остаточна вартість яких не відповідає оновленому вартісному критерію, зі складу ОЗ?
Звісно, варто дочекатися з цього приводу на роз’яснення від податківців (ще краще – не чекати, а замовити вже прямо в січні 2019 р. у них індивідуальну податкову консультацію).
Але, на нашу думку, тут слід діяти за принципом, що закон зворотної сили не має. Отже, те, що було введено в експлуатацію та вважалось такими ОЗ до 31.12.2018 р., продовжуватиме визнаватися ОЗ і з 01.01.2019 р. А отже, їх податковий облік залишатиметься без змін. Новий вартісний критерій, на нашу думку, застосовуватиметься лише до тих ОЗ, які будуть введені в експлуатацію починаючи з 01.01.2019 р.
А ще слід звернути увагу на те, що термін, протягом якого можна буде застосовувати прискорену амортизацію ОЗ 4-ї групи, подовжили до кінця 2019 року (раніше передбачалось, що така "акція" діятиме лише два роки, 2017-2018 рр.) Докладніше ми про це писали тут>>
До уваги страховиків!
Було внесено зміни до пп. 141.1.3 ПКУ, який встановлює перелік витрат, на які збільшується фінрезультат страховика.
З 01.01.2019 р. до нього додали абзац, за яким передбачається збільшення ще й на позитивну різницю між сумою будь-яких виплат (винагород) страховим посередникам та іншим особам за надані послуги щодо укладання (пролонгації) договорів страхування та сумою нормативу витрат на виплати страховим посередникам, розрахованих за методикою, визначеною уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
А ще з'явилося визначення терміну норматив витрат на виплати страховим посередникам – це гранично допустима величина будь-яких виплат (винагород) страховим посередникам та іншим особам за надані послуги щодо укладання (пролонгації) договорів страхування, встановлена для цілей цього Кодексу за методикою, визначеною уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пп. 14.1.125-1 ПКУ).
Враховуючи це, слід чекати на появу такої методики від Мінфіну.