Визнання документа первинним
Відповідно до ст. 1 Закону про бухоблік, первинний документ — це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ст. 9 Закону про бухоблік, первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік).
Отже, говорячи про первинні документи, маємо на увазі підтвердження факту здійснення господарської операції, що мала місце в діяльності підприємства.
Згідно з п. 2.7 Положення №88, первинні документи складають на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.
Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціальних форм.
Увага: затвердженої форми акта наданих послуг немає, як немає і порядку його складання та погодження.
Здебільшого на практиці суб'єкти господарювання самостійно врегульовують у договорі порядок підписання актів, строк та вимоги до змісту таких документів. Так, переважно у договорах зазначають, що після закінчення надання послуг виконавець складає акт наданих послуг у двох примірниках та надсилає їх замовнику для підпису і прийняття наданих послуг. Протягом певного строку замовник повинен підписати акт наданих послуг та надіслати один примірник виконавцю. У разі відмови підписувати акт замовник повинен надіслати письмове обґрунтування такої відмови. Якщо протягом певного строку з дня отримання акта замовник не надсилає виконавцю підписаного зі свого боку акта або відмови у підписанні, акт вважається підписаним, а отримані послуги — прийнятими належним чином.
Вважаємо, що в такому разі акт, який містить лише один підпис (виконавця), можна вважати первинним документом, тобто документом, який має юридичну силу та доказовість надання послуг.
Якщо ж порядку складання та підпису акта не врегульовано договором, то зауважимо таке.
Для будівельних робіт законодавство прямо дозволяє підряднику або замовнику за відмови другої сторони від підпису зробити позначку про це в акті. При цьому підписаний в односторонньому порядку акт вважається дійсним, якщо за заявою замовника суд за наявності обґрунтованих причин не визнає його недійсним (ч. 4 ст. 882 ЦКУ).
Вважаємо, що у разі неврегулювання питання щодо порядку складання та підписання акта у договорі можна застосувати вищенаведену аналогію в законі та визнати підписаний акт лише з боку виконавця дійсним, а отже, й вважати такий акт первинним документом.
У будь-якому разі радимо до такого акта долучити докази, що підтвердять фактичне надання послуг (або забезпечити наявність таких доказів). Наприклад, фотозвіти, листування із замовником у процесі виконання умов договору, бухгалтерські звіти про витрачені кошти тощо. Адже судова практика стоїть на позиції, що первинним слід вважати той документ, який не лише формально складений, а й підтверджує реальність виконання госпоперації*.
*Наприклад, позиція, висловлена у постанові Верховного суду України від 15.12.2015 р. у справі №21-5206а15.
Податок на прибуток
З 2015 року розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток здійснюється на підставі даних бухоблікового фінрезультату, скоригованого на податкові різниці, передбачені розділом III ПКУ (пп. 134.1.1 ПКУ).
Відповідно до п. 5 П(С)БО 15 «Дохід», дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
За умовами запитання, підприємство визнало дохід на дату складання акта, відповідно, воно отримало оплату за надані послуги, тобто відбулося збільшення активу.
Що ж до витрат, то згідно з П(С)БО 16 «Витрати» вони:
— відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань;
— визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Тож витрати у вигляді собівартості наданих послуг мають формуватися у період визнання доходу.
По суті, не має виникнути спірних ситуацій із контролюючими органами, адже у будь-якому разі замовник, який здійснив оплату та відобразив її у своїх витратах, має саме акт із підписами обох сторін. А виконавець, який отримав оплату, користується актом з одним (його) підписом, відповідно, відобразив дохід від надання послуг та собівартість реалізованих послуг.
Як сказано в листі Мінфіну від 22.04.2016 р. №31-11410-06-5/11705, витрати, щодо яких на момент складання фінзвітності не отримано первинних документів від контрагентів, визнаються в періоді отримання доходу, для отримання якого вони здійснені, тобто без прив'язки до отримання первинного документа.
Отже, вважаємо, якщо суб'єкт господарювання забезпечить собі наявність акта наданих послуг, підписаного в односторонньому порядку з боку виконавця, у звітному періоді складання акта, який підтверджує завершення надання послуг, має право на відображення доходу від надання таких послуг, а також витрат у вигляді собівартості реалізованих послуг.
Податок на додану вартість
Датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість з постачання послуг, відповідно до п. 187.1 ПКУ, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від замовника на банківський рахунок платника ПДВ як оплата послуг, що підлягають постачанню;
б) дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Вважаємо, що датою оформлення документа слід вважати саме дату, на яку виконавець послуг склав акт, а не дату підпису отримувачем послуг. Отже, якщо не було передоплати, то податкові зобов'язання з ПДВ виникають за датою оформлення акта наданих послуг, підписаного в односторонньому порядку.