Відповідно до ст. 1 Закону №1391 альтернативні види палива — це тверде, рідке та газове паливо, яке є альтернативою відповідним традиційним видам палива і виробляється (видобувається) з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини; біологічні види палива (біопаливо) — це тверде, рідке та газове паливо, виготовлене з біологічно відновлювальної сировини (біомаси), яке може використовуватись як паливо або компонент інших видів палива.
Статтею 6 Закону №1391 встановлено, що належність палива до альтернативного підтверджується документом про ідентифікацію палива, який видається уповноваженим органом виконавчої влади в порядку, визначеному постановою №1307.
Свідоцтво видається строком на два роки за результатами розгляду Національним агентством з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів заяви про його видачу та експертного висновку про наявність ознак альтернативного виду палива, який надається в порядку та за формою, затвердженими наказом №183.
Біологічні види палива, призначені для реалізації як товарна продукція, підлягають обов’язковій сертифікації відповідно до законодавства. Суб’єкти господарської діяльності, які реалізують свою продукцію, на вимогу покупця надають документ, що підтверджує якість палива та його належність до альтернативних видів. Отже, виробники біологічного палива з метою реалізації повинні отримати свідоцтво про належність палива до альтернативного.
Відповідно до п. 15 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу тимчасово, до 01.01.2020 р., звільняється від оподаткування прибуток, зокрема, виробників біопалива, отриманий від його продажу. Зазначена норма згідно з п. 21 цього підрозділу застосовується з урахуванням такого:
суми коштів, вивільнені від оподаткування, спрямовуються підприємствами — платниками податку на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов’язаних з основною діяльністю такого платника податку, та/або повернення кредитів, використаних із зазначеною метою, і сплату процентів за ними;
з метою оподаткування суми вивільнених від оподаткування коштів визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, понесених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат;
порядок цільового використання вивільнених від оподаткування коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку повинен збільшити податкові зобов’язання з цього податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до норм Податкового кодексу.
Сума коштів, використана не за призначенням, оподатковується за загальними правилами, встановленими п. 151.1 ст. 151 Податкового кодексу, з урахуванням п. 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.
При цьому податковою базою обкладення податком на прибуток визнається грошовий вираз прибутку як об’єкта оподаткування, визначеного згідно зі ст. 134 Податкового кодексу з урахуванням положень статей 135 — 143 цього Кодексу (п. 149.1 ст. 149 Кодексу).
«Вісник податкової служби України» від 20.04.2012 р., №15
