Порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості визначено п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу.
Водночас відповідно до п. 5 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу норми п. 159.1 ст. 159 цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв’язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів проводились до набрання чинності розділом III Податкового кодексу.
З метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснюється до повного погашення чи визнання її безнадійною у порядку, встановленому зазначеним розділом цього Кодексу.
Платник податку — продавець зобов’язаний збільшити дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу витрат або відшкодованої за рахунок страхового резерву, у разі якщо:
• протягом такого податкового періоду суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;
• або сторони договору досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);
• або продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законом, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсації у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.
Таким чином, оскільки платник податку — продавець збільшує дохід на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу витрат, сума решти дебіторської заборгованості, за якою платник податку — продавець до 01.04.2011 р. здійснив заходи щодо її стягнення, але не включив до складу валових витрат і не відшкодував за рахунок страхового резерву, при обчисленні об’єкта оподаткування після 01.04.2011 р. в обліку продавця не відображається.
«Вісник податкової служби України» від 20.04.2012 р., №15
