• Посилання скопійовано
Вилучено з «Моїх новин»

Норми списання пального за Наказом №43 проти реальних витрат: як Верховний Суд в 2026 р. захистив перевізника

Вилучено з «Моїх новин»

Чи повинні ФОПи визначати витрати на пальне за нормами Наказу №43? Чи достатньо відхилення від його норм, аби оголосити частину пального використаною поза господарською діяльністю? Розглянемо свіжу постанову Верховного Суду на користь підприємців

Про що ця стаття?

Норми списання пального за Наказом №43 проти реальних витрат: як Верховний Суд в 2026 р. захистив перевізника
  1. Чому Наказ Мінтранспорту №43 скасовано, але спори про його застосування тривають?
  2. Чому Наказ №43 досі використовується податківцями для донарахування податків?
  3. Зміст справи
  4. ФОП-перевізник має право встановити власні норми списання пального!
  5. Чи означає перевищення норм, що пальне використане поза господарською діяльністю?
  6. Висновки та рекомендації
  7. Що почитати додатково про списання палива?

Коментар до постанови Верховного Суду від 05.10.2026 р. у справі №340/333/25

Ця постанова стала черговим приводом повернутися до давньої, але досі актуальної проблеми – нормування та списання ПММ у підприємницькій діяльності.

Для ФОПів, які використовують транспортні засоби у своїй роботі, питання зовсім не теоретичне. Витрати на пальне можуть становити значну частину собівартості послуг, а незгода податківців із кількістю списаних на витрати літрів здатна перетворитися на донарахування ПДФО, військового збору і штрафних санкцій.

Саме це й сталося в розглядуваній справі.

Чому Наказ Мінтранспорту №43 скасовано, але спори про його застосування тривають?

Раніше питання списання пального на автомобільному транспорті асоціювалося з Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженими наказом Мінтранспорту від 10.02.1998 №43 (далі – Наказ №43). Але наказом Мінінфраструктури від 02.11.2023 №1011 його було скасовано.

Потім, 17.11.2023 р., фахівці ДП «ДержавтотрансНДІпроект» розробили Методичні рекомендації з нормування витрат палива, електричної енергії, мастильних та інших експлуатаційних матеріалів автомобілями й технікою, а також Базові норми витрат. Докладно про це читайте тут і тут.

Та якими б наказами не встановлювались норми для списання пального, принциповий момент полягає в тому, що вони мають рекомендований характер і не є обов’язковими для застосування платниками податків.

У результаті підприємства та ФОПи отримали можливість самостійно визначати підхід до нормування й списання пального, враховуючи характер своєї діяльності, особливості транспортних засобів та фактичні умови їх експлуатації. Зокрема, суб’єкт господарювання може:

  • використовувати Методичні рекомендації ДП «ДержавтотрансНДІпроект» як орієнтир;
  • розробити власні норми витрат пального на підставі контрольних замірів, технічних характеристик автомобілів та інших обґрунтованих показників, затвердивши їх внутрішнім наказом;
  • продовжити використовувати показники колишніх Норм №43 як внутрішній орієнтир, якщо такий підхід відповідає особливостям діяльності підприємства.

Але чи знають про те, що норми є рекомендованими і про скасування Наказу №43 податківці? Особливо цікавим є це питання тоді, коли ДПС перевіряє звітні періоди до скасування цього Наказу.

Чому Наказ №43 досі використовується податківцями для донарахування податків?

Під час перевірки податківці продовжують зіставляти фактичний пробіг автомобіля із затвердженими Наказом №43 нормами витрат пального, розраховують допустиму кількість літрів і визнають різницю необґрунтовано списаною.

Далі, якщо пальне списано понад норматив, його використання документально не підтверджено. А це, на думку податківців, означає, що витрати на його придбання не пов’язані з господарською діяльністю.

Для ФОПа витрати, не пов’язані з господарською діяльністю, не можуть зменшувати оподатковуваний дохід. А це призводить до донарахування ПДФО, ВЗ, а іноді і ПДВ (якщо йдеться про ФОПа на загальній системі оподаткування, який є платником ПДВ).

Проте в цій логіці є принципова слабкість. Вона фактично підміняє встановлення реальних обставин господарської діяльності середніми нормами. На показники витрат пального впливають і технічний стан транспортного засобу, і сезонність, і характер перевезень. Тому нормативна витрата може бути корисним орієнтиром, але вона не завжди здатна точно відобразити реальне споживання пального конкретним автомобілем у конкретних умовах.

І головне: ПКУ не містить положень, які б дозволяли автоматично прирівнювати перевищення нормативної витрати до використання пального поза господарською діяльністю.

Саме на цьому ґрунтується позиція Верховного Суду, яка простежується в низці його попередніх рішень і яка знайшла підтвердження в розглядуваній справі.

Ви читаєте повну версію статті, бо підписані на «Дебет-Кредит». Дякуємо!

Зміст справи

Підприємець, який надавав послуги з перевезення вантажів і використовував для цього значний парк транспортних засобів. Серед них були вантажні автомобілі DAF, MAN, ГАЗ, КАМАЗ різних років випуску – від 1989-го до 2016-го. Уже сама ця обставина добре ілюструє, чому однаковий нормативний підхід не завжди дає об’єктивну картину фактичних витрат пального: йдеться про автомобілі різного віку, конструкції та технічних характеристик.

Податкова служба провела документальну планову виїзну перевірку діяльності підприємця за період із 1 січня 2019 року до 31 грудня 2023 року. За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що підприємець безпідставно включив до складу витрат дизельне пальне в кількості 235 546 літрів.

Розрахунок податківці здійснили, виходячи з фактичного пробігу транспортних засобів, відображеного в актах списання пального, та нормативної витрати, визначеної відповідно до Наказу №43. За результатами перевірки контролюючий орган донарахував підприємцю сотні тисяч ПДФО, ВЗ, ПДВ та штрафів.

Підприємець із висновками контролюючого органу не погодився та звернувся до суду. І що приємно: в усіх судових інстанціях судді стали на бік підприємця.

ФОП-перевізник має право встановити власні норми списання пального!

Для правильного розуміння позиції Верховного Суду необхідно звернути увагу на те, як саме підприємець організував облік пального.

Облік і списання паливно-мастильних матеріалів здійснювалися на підставі подорожніх листів і товарно-транспортних накладних, які складалися на кожен виїзд автомобіля. Ці документи були надані контролюючому органу під час перевірки.

Принципово важливо, що податкова служба не заперечувала самого факту наявності цих документів. Акт перевірки також не містив зауважень щодо їхньої форми чи змісту.

Інакше кажучи, у розпорядженні контролюючого органу були документи, які відображали перевезення та роботу транспортних засобів.

Важливо!

Податківці вважали, що обсяг списаного пального необхідно визначати за Нормами №43.

Натомість ФОП застосовував власні норми витрат пального. Вони були розраховані з урахуванням характеристик, технічного стану та року випуску кожного автомобіля, а також рекомендацій заводів-виробників. При визначенні фактичних витрат враховувалися навантаження та інші чинники, що впливають на споживання пального.

Отже, підприємець не обмежився твердженням, що витрачав стільки пального, скільки вважав за потрібне. Він встановив власні норми списання пального, а фактичні витрати підтверджувалися первинними документами. Саме ця сукупність обставин стала важливою для судового розгляду.

Увага!

Верховний Суд послався на власну усталену практику 2019-2020 років. Тоді Суд виходив із того, що норми Наказу №43 мали галузеве, а не податкове призначення. До того ж Наказ №43 не пройшов державної реєстрації в Мінюсті. Тому такий документ не може встановлювати права та обов’язки платників податків.

У цій справі суди встановили, що підприємець використовував транспортні засоби для надання послуг із перевезення вантажів, а витрати пального підтверджувалися первинними документами. Водночас власні норми витрат були розраховані з урахуванням характеристик конкретних автомобілів. За таких обставин висновок податкового органу про заниження чистого оподатковуваного доходу унаслідок списання зайвого пального не мав належного правового обґрунтування.

Чи означає перевищення норм, що пальне використане поза господарською діяльністю?

Окремий блок спору стосувався ПДВ. Податкова служба вважала, що безпідставне списання ПММ свідчить про використання придбаних товарно-матеріальних цінностей поза господарською діяльністю. На цій підставі контролюючий орган вимагав нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до п. 198.5 ПКУ.

Але застосування цієї норми потребує встановлення відповідної обставини: товари дійсно використовуються або були призначені для використання поза господарською діяльністю. Сам по собі розрахунок податкового органу, за яким фактична витрата пального перевищує нормативну, ще не доводить такої обставини.

Тому суди дійшли висновку про протиправність нарахування ПДВ за оспорюваними операціями. Верховний Суд погодився з цим висновком.

Отже, для нарахування компенсуючих податкових зобов’язань необхідно встановити передбачені згаданою нормою обставини, а не просто констатувати відхилення від нормативної витрати пального.

Висновки та рекомендації

Постанова Верховного Суду продовжує лінію судової практики, відповідно до якої нормативні показники витрат пального не можуть автоматично підміняти собою аналіз реальних господарських операцій. Це питання принципове для тих, хто зараз проходить перевірку за минулі роки або оскаржує ППР, винесені за результатами перевірок попередніх періодів.

У розглядуваній справі перевірявся період із 2019-го до 2023 року, тобто час, коли норми Наказу №43 ще застосовувалися. Отже, висновки Верховного Суду мають безпосереднє значення для спорів щодо попередніх податкових періодів. Сам факт того, що Наказ №43 був чинним у відповідний період, не означає, що його показники автоматично визначали обсяг витрат, які ФОП мала право врахувати для цілей оподаткування.

При цьому в спорах за минулі періоди важливо досліджувати не лише дату скасування Наказу №43, а й його правовий статус, характер відповідних витрат, наявність первинних документів і фактичне використання пального.

Інакше кажучи, скасування Наказу №43 у 2023 році не є єдиним аргументом на користь платника. Важливо й те, що Верховний Суд раніше неодноразово висловлював позицію про неможливість використовувати цей наказ як документ, який самостійно встановлює податкові права та обов’язки.

Що почитати додатково про списання палива?

Увага!

Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook

Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!

Доступ до повного тексту цієї статті без реклами можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.

Ще не передплатник, проте теж хочете скористатись такою можливістю?

Оформіть пакет «Мій асистент» усього за 199 грн/міс або спробуйте безкоштовну передплату на 14 днів прямо зараз

Оформити передплату Спробувати безкоштовно

Джерело: «Дебет-Кредит»

Рубрика: Облік та звітність/Облік окремих операцій

Зверніть увагу! Матеріали в розділі «Новини і статті», а також коментарі до них можуть містити аналітичні погляди сторонніх експертів та представників державних органів. Редакція докладає зусиль для перевірки достовірності даних, проте думка авторів може не збігатися з позицією редакції.

Оскільки податкове та бухгалтерське законодавство постійно змінюється, ми рекомендуємо використовувати наведену інформацію як довідкову та звертатися за індивідуальною консультацією перед прийняттям фінансових рішень. Редакція здійснює модерацію коментарів відповідно до Редакційної політики сайту.

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі новини рубрики «Облік окремих операцій»