Документація – це багатогранне поняття. У кожній сфері воно має свій зміст, склад і поняття. Технологічна документація, проектна документація, технічна документація... Тобто кожен робітник зі своєю фаховістю розуміє про що йдеться.
Документація в трансфертному ціноутворенні також має свій особливий зміст і наповнення.
Про зміст, структуру, а також деяку обов’язкову інформацію у документації нам розповідає пп. 39.4.6 ПКУ. Там же зазначено, що документація з трансфертного ціноутворення – це сукупність документів або єдиний документ, складений у довільній формі.
Отже, однозначного визначення стандартної або типової документації з трансфертного ціноутворення не існує. Тобто це той документ, який складається на підприємстві, де певні операції визначені контрольованими. Відповідно до тих типів контрольованих операцій, предметом яких є порядок ціноутворення. Тобто визначаються і описуються в документації певні особливості конкретного платника податку про контрольовані операції.
Тому дуже важливо розуміти, яку інформацію ми маємо розкрити в документації, а головне глибину розкриття інформації.
Платники податків, бухгалтери, які в своїй діяльності вже стикалися з цим документом, розуміють, що інколи розкрити надто глибоко певні операції не можливо лише тому, що не існує повної достовірної інформації, немає доступу у відповідний період. Але на допомогу приходить Податковий кодекс. Якщо на запит податкового органу (з обов’язковим посиланням на пп. 39.4.6 ПКУ), протягом 30 календарних днів, в які ми маємо його виконати, ми надаємо документацію, але, на думку податківців, інформації не достатньо, то на підставі пп. 39.4.8 ПКУ нам нададуть додатковий запит з вимогою або проханням, щоб ми додатково розкрили певну інформацію. Тому, як бачимо, норми ПКУ дають нам невеличку можливість, щоб виправитися, але на додатковий запит податкового органу.
Чому ця норма є важливою для нас (пп. 39.4.8 ПКУ)? Тому що пп. 39.4.6 ПКУ дає тільки загальні вимоги щодо обов’язкової інформації. Але в ньому немає чіткої структури документації. Нам потрібно, перш за все, попрацювати з тим, про що ми маємо розказати в документації, за якою певною послідовністю.
На слайді видно дуже приблизну структуру:
Звичайно, для конкретного платника податку вона буде розширенішою. Але ми вже бачимо, що у документації мають бути зазначені обов’язково опис сторін та предмету контрольованої операції, структура платника податку, його організаційна структура, опис групи, опис діяльності платника податку та особливості ринку. В обов’язковому порядку розкриваємо ціноутворення платника, особливі положення, які впливають на ціноутворення конкретної контрольованої операції, детальний опис контрольованої операції, критерії зіставності, економічний аналіз та висновки.
У висновках обов’язково приводиться розрахунок, наслідок економічного аналізу трансфертних коригувань, якщо такі виявляються під час складення документації.
Якщо раптом стається ми не подали документацію, то маємо пам’ятати, що ПКУ встановлені певні штрафи. Трансфертні штрафи визначені у двох пунктах – у п. 120.3 ПКУ і п. 120.4 ПКУ.
У п. 120.3 ПКУ визначені штрафи за неподання документації – 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (це приблизно від 540 000 грн, якщо ми говоримо про звітний період за 2018 рік). Такі штрафи накладаються органами податкової служби.
Але бувають випадки, коли документацію надали податковій службі зі затримкою. Несвоєчасне подання також є порушенням (п. 120.4 ПКУ), за яке передбачено штраф. Тут вже штраф нагадує елементи пені, тому що він обчислюється за кожен день несвоєчасного подання, від 2 прожиткових мінімумів, але не більше 200 розмірів ПМ (за підсумками 2018 року – від 3400 грн, але не більше 340 000 грн).
Таким чином, величезні штрафи стимулюють нас готувати документацію ретельно, завчасно, реагувати вчасно на запити податкових служб і надавати документацію на ці запити протягом 30 к.д., які починають відліковуватися з дня отримання відповідного запиту.