Насамперед давайте поглянемо на нормативне забезпечення, адже сьогодні внесено зміни до основних стандартів бухгалтерського обліку - П(С) БО 10 та 11, що стосуються заборгованостей та зобов’язань. Наказом Мінфіну №379, який набрав чинності 29 жовтня 2019 року, внесено зміни до них. Про це ми писали тут та в аналітиці ДК тут. Власне ці зміни стосуються дисконтування.
Що таке дисконтування?
Дисконтування - це процедура переведення майбутньої вартості грошей у поточну або теперішню вартість. Якщо простіше, то дисконтування - це визначення поточної вартості майбутніх грошей. Інколи постає питання: а з чим це пов’язано? По-перше, зі знеціненням грошей у часі. Тобто ми чітко розуміємо, що за одну і ту ж суму грошей сьогодні і через рік можна купити зовсім іншу кількість одного і того самого товару. Тобто знижується купівельна спроможність однієї і тої самої суми грошей. Отже, давайте розбиратися, для чого це.
Що ми будемо визначати? Наприклад, ви отримали фінансову поворотну допомогу. Так, ви її отримали, але ж ви використовуєте це у власному бізнесі. Тобто отримуєте з цього прибуток. Водночас ви отримували саме поворотну фінансову допомогу, тобто не будете сплачувати відсотки. А той, хто надав вам ці гроші, він же втрачає, адже міг їх використовувати у власному бізнесі, а використовує у вашому. Тому постає питання (і у Міністерства фінансів, і у бухгалтерів): а що з цим робити? Дуже чітко це визначено у нових правилах, тобто у стандартах П(С)БО 10 та П(С)БО 11.
Що дисконтується, а що ні?
Насамперед давайте визначимо, що таке поточні зобов’язання. Згідно зі стандартами 10 та 11 - це зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу. Це визначення поточних зобов’язань. Відразу давайте домовимось, що поточні зобов’язання визначаються за сумою погашення. Тобто до них не може бути визнано нічого, що пов’язано з дисконтуванням. Ви не будете дисконтувати поточні зобов’язання. Тобто, якщо зобов’язання терміном до 365 днів, то ніякого дисконтування тут не буде.
Що стосується довгострокових зобов’язань, то це усі зобов’язання, які не є поточними. Адже у стандартах 10 і 11 ми сьогодні бачимо визначення саме цих видів зобов’язань. Але у зв’язку зі змінами, внесеними Наказом №379, з 29 жовтня чітко визначено, що довгострокові зобов’язання визначаються за теперішньою вартістю в бухгалтерському обліку. Отже, якщо до 29 жовтня ми говорили, що лише довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, визначаються за теперішньою вартістю, і дисконтували лише кредити та займи до 29 жовтня, то з цієї дати ми починаємо дисконтувати будь-які зобов’язання довгострокові. Тобто зобов’язання терміном більше ніж 12 місяців.
Постає відразу питання: чи це стосується лише дебіторки чи й кредиторки? Що стосується визначення поточної дебіторки - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає під час нормального операційного циклу і буде погашена протягом 12 місяців. Довгострокова дебіторка - це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає під час нормального операційного циклу, та буде погашена після 12 місяців. Але ви здивуєтеся, адже сьогодні стандарти бухгалтерського обліку нам говорять: будь-яке зобов’язання або заборгованість враховується за теперішньою вартістю. Тобто і дебіторську заборгованість, і кредиторську, якщо вони відповідають безпосередньо умовам довгостроковості, ми повинні обов’язково дисконтувати.
На всі ваші питання про те, як дисконтувати, надам вам просту відповідь: національні стандарти бухобліку не мають формули розрахунку дисконту. У міжнародних стандартах чітко визначено формулу дисконтування. Податкові органи видали кілька листів, в яких надали цю формулу, визначену згідно з міжнародними стандартами, і на сьогодні ми з вами використовуємо саме її для призначення дисконтування. Тобто ще раз: національні стандарти як не мали до 29 жовтня, так і сьогодні не мають визначеної формули дисконтування. А отже, ми це робимо за загальними правилами.
Але ж, мабуть, існують випадки, коли не треба дисконтувати? Так, існують. Але давайте подивимось: ви взяли кредит, займ чи поворотну фінансову допомогу, отримали від власника щось у користування, тож якщо це довгострокове, ви повинні дисконтувати. Для того, щоб не дисконтувати, треба мати або термін погашення менший ніж рік (тобто 365 днів), або взагалі треба відмовитись від визначення чіткого терміну погашення. Може бути так, що строк повернення позики не зазначений у договорі. Тобто ми отримали позику до повного погашення. Терміном на три роки - це вже довгострокова, а якщо ви отримуєте кошти без чіткого визначення терміну погашення або відвантажили продукцію і не визначили термін погашення, так потрібно сплатити безпосередньо впродовж трьох днів. Все, тут визначено, що це короткострокове. А якщо ми не визначаємо, говоримо «до повного погашення», в такому випадку немає дисконтування. Якщо ви встановлюєте строк повернення з моменту пред’явлення вимоги, також немає чіткого визначення терміну погашення. Тут немає ні поточної, ні довгострокової.
І ще один дуже простий варіант, який буде влаштовувати вас у судах, якщо будете вимагати повернення коштів від свого контрагента: встановлення строку повернення менше ніж 365 днів. У такому випадку ви чітко повинні розуміти, або ви використовуєте відсутність терміну або термін до 365 днів, або щодо дебіторської, або щодо кредиторської заборгованостей ви використовуєте термін «дисконтування». Тобто визначаєте поточну вартість майбутніх грошей.
