Індивідуальна податкова консультація від 24.07.2025 №3976/ІПК/16-31-24-04-07
Головне управління ДПС у Полтавській області за результатами розгляду звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства в частині сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) фізичною особою – підприємцем, яка одночасно є найманим працівником та керуючись ст. 52 глави 3 розд. ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПК України), в межах компетенції повідомляє наступну інформацію.
У своєму зверненні платник податків повідомив, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку 2 групи.
Платник має найманого працівника згідно з трудовим договором та одночасно є найманим працівником за основним місцем роботи у фізичної особи – підприємця на 2 групі єдиного податку. На основному робочому місці роботодавець сплачує за платника єдиний внесок як за найманого працівника в розмірі не менше мінімальної заробітної плати.
Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:
1. Чи необхідно платнику платити єдиний внесок за себе як за фізичну особу – підприємця при наявності основного робочого місця, де за неї вже сплачується єдиний внесок як за найманого працівника?
Щодо питання 1 повідомляємо наступну інформацію.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464).
Згідно з п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Для платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховуєтьсяна суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону №2464).
Частиною п'ятою ст. 8 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом №2464, в частині адміністрування – Кодексом, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (частина четверта ст. 8 Закону №2464).
Платники єдиного внеску, зокрема, які зазначені у п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону №2464).
Крім того, відповіднодо п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону №2464).
Водночас частиною шостою ст. 4 Закону №2464 визначено, що особи, зазначені, зокрема, у п. 5 частини першої ст. 4 Закону №2464, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом України від 15 липня 2021 року №1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Враховуючи викладене особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, яка має основне місце роботи звільняється від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таку особу у розмірі не менше мінімального страхового внеску.
Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець, яка має основне місце роботи звільняється від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таку особу у розмірі не менше мінімального страхового внеску.
Разом з тим, якщо роботодавцем у звітному періоді єдиний внесок нараховувався та сплачувався у розмірі менше мінімального страхового внеску, то така фізична особа – підприємець зобов’язана самостійно визначити базу нарахування за такі місяці у розмірі не менше мінімальної заробітної плати та сплатити єдиний внесок у сумі, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розд. II ПК України).