Лист Мінекономіки від 10.07.2025 №4701-05/47764-09
Про надання роз’яснення
Міністерство економіки України розглянуло Ваше електронне звернення від 19.06.2025 щодо застосування норм законодавства про працю та в межах компетенції повідомляє.
Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР “Про відпустки” (далі – Закон №504) право на відпустки забезпечується, зокрема наданими відпустками визначеної тривалості із збереженням на цей період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) і виплатами, передбаченими Законом №504.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьовані робочі роки, а відпустка для виконання трудового договору (частина перша статті 6 Закону №504).
Слід зазначити, що частиною першою статті 127 Кодексу законів про працю України встановлено, що відрахування із заробітної плати можуть проводитись тільки в випадках, передбачених законодавством України.
Відрахування з заробітної плати за час відсутності встановлено статтею 22 Закону №504. Частиною першою цієї статті передбачено, що у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він вже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган проводить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Вимоги щодо здійснення відрахувань за час відсутності у відпустку, зазначені у зверненні, законодавством не передбачено.
Одночасно повідомляємо, що листи міністерства не є нормативно-правовими актами та мають інформаційно-рекомендаційний характер.
З повагою, Заступник Міністра економіки України Тетяна БЕРЕЖНА