ІПК ДПС від 14.07.2021 р. №2755/ІПК/99-00-09-03-02-06
Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє.
У зверненні Товариство зазначає, що є сільськогосподарським виробником та має величезний парк авто та сільськогосподарської техніки. Відповідно утворюється певна кількість відпрацьованих нафтопродуктів, які вже не придатні для використання за призначенням (відпрацьовані моторні, індустріальні оливи, масла, їх суміші та подібне). Внаслідок цього постає потреба в здійсненні їх реалізації для зменшення накопичених залишків на підприємстві.
Враховуючи зазначене, Товариство просить підтвердити, що такі відпрацьовані нафтопродукти не є пальним у розумінні Кодексу і не належать до підакцизних товарів?
Чи має право Товариство на реалізацію відпрацьованих нафтопродуктів без реєстрації платником акцизного податку?
До зазначених запитань.
Підпунктом 14.1.145 пунктом 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що підакцизні товари (продукція) - це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку.
Згідно з пп. 14.1.1411 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.
Платником акцизного податку є, зокрема, особа, яка реалізує пальне (пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).
Особи, які здійснюватимуть реалізацію, зокрема, пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку до початку здійснення реалізації пального (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).
Ставки акцизного податку, за якими обчислюється акцизний податок при справлянні податку з цих товарів та перелік підакцизних товарів, що відповідають певним кодам товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД та їх описам згідно з УКТ ЗЕД, які є пальним, встановлені пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.
Для класифікації товарів в Україні використовують УКТ ЗЕД, яка є товарною номенклатурою Митного тарифу України, встановленого Законом України від 04.06.2020 N 674-VII "Про Митний тариф України".
Класифікація товарів згідно з УКТ ЗЕД здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій і тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації, а саме: складу товару, способу його виготовлення, призначення, маркування, пакування тощо.
Віднесення нафтопродуктів до окремого виду палива можливе лише на підставі інформації про призначення товару, його фракційний склад та фізико-хімічні показники. Зазначену інформацію має бути підтверджено відповідними документами (сертифікатами аналізу, паспортами якості, висновками компетентної експертної установи тощо).
У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності інформації, зазначеної у паспорті якості / сертифікаті відповідності на товар, необхідно провести лабораторні дослідження зразків зазначеного товару з метою його ідентифікації та підтвердження коду згідно з УКТ ЗЕД.
Статтею 1 Закону України від 5 березня 1998 року N 187/98-ВР "Про відходи" (далі - Закон N 187) визначено:
- відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;
- виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів;
- збирання відходів - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення;
- зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення).
Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об'єкт утворення відходів (частина четверта ст. 17 Закону N 187).
Порядок збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 р. N 1221 "Деякі питання збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив)" (далі - Порядок N 1221).
Відповідно до пп. 1 п. 2 Порядку N 1221 відпрацьовані мастила (оливи) - гідравлічні, моторні, трансмісійні та інші мастила (оливи), гальмівні та інші рідини для ізоляції і теплопередачі, які стали непридатними для такого використання, для якого вони спочатку призначалися, включені як небезпечні відходи до розділу А Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. N 1120 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 29, ст. 1217), і поводження з якими здійснюється за умови наявності у суб'єкта господарювання ліцензії на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами.
Згідно з пп. 4 п. 2 Порядку N 1221 приймання відпрацьованих мастил (олив) (далі - приймальний пункт) - стаціонарний або пересувний пункт із збирання відпрацьованих мастил (олив), створений суб'єктом господарювання, що здійснює приймання (закупівлю) відпрацьованих мастил (олив) від фізичних та юридичних осіб і діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами.
Самостійне забезпечення збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) - здійснення виробником, імпортером мастил (олив) або суб'єктом господарювання (споживачем мастил (олив) операцій у сфері поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) з використанням власної матеріально-технічної бази за наявності ліцензії на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами (пп. 5 п. 2 Порядку N 1221).
Переробники відпрацьованих мастил (олив) - суб'єкти господарювання, їх філії, інші відокремлені підрозділи, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами та власну матеріально-технічну базу для проведення робіт з оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) (пп. 6 п. 2 Порядку N 1221).
Переробники відпрацьованих мастил (олив):
- забезпечують організацію та проведення робіт із збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) згідно з пунктами 9 - 14 цього Порядку і відповідно до умов договорів, укладених з імпортерами, виробниками мастил (олив) та споживачами мастил (олив);
- забезпечують роздільне збирання відпрацьованих мастил (олив), якщо це передбачено технологією їх оброблення (перероблення) та утилізації;
- ведуть первинний поточний облік кількості відпрацьованих мастил (олив) та подають щокварталу до 10 числа наступного місяця до Держекоінспекції інформацію про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) за формою згідно з додатком 5;
- забезпечують проведення аналізу проб продуктів оброблення (перероблення) та утилізації відпрацьованих мастил (олив) у лабораторіях, акредитованих в установленому законодавством порядку;
- забезпечують створення та функціонування системи збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) (п. 5 Порядку N 1221).
Приймання відпрацьованих мастил (олив) від суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до визначених законодавством вимог та оформлюється актом приймання згідно з додатком 3, що складається у двох примірниках. Один примірник акта надається суб'єкту господарювання, що здає зазначені відходи, а другий залишається у суб'єкта господарювання, який має ліцензію на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами, що їх приймає (п. 13 Порядку N 1221).
Слід зазначити, що до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій, відповідно надати ґрунтовну відповідь на порушені питання не видається можливим.
Пунктом 52-8 підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!