Ще у листі від 19.02.2016 р. №25-00008/15199 Нацбанк звертав увагу банків на те, що з метою встановлення всіх наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юрособи - клієнта або факту їх відсутності банк зобов'язаний витребувати в клієнта - юрособи інформацію та/або документи, що містять відомості про структуру власності клієнта.
У доповнення до цього, НБУ у новому листі від 10.02.2017 р. №25-0008/10883 зазначив, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25% чи більше статутного капіталу або прав голосу в юрособі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права.
Як зауважує регулятор, останнім часом особи, які бажають приховати свою причетність до бізнесу, активно використовують послуги номінального сервісу. При цьому реальні власники прагнуть зберегти повну конфіденційність, навіть якщо в обраній ними країні, що має офшорний статус, всі реєстри, з яких можна отримати інформацію про бенефіціарних власників, закриті. Номінальний власник та/або керівник не беруть активної участі в господарській діяльності компанії та в її управлінні.
З огляду на це, Нацбанк вважає, що під поняттям "номінальний власник (утримувач)" слід вважати особу, яка від свого імені управляє корпоративними правами іншої особи - реального кінцевого бенефіціарного власника (контролера) в інтересах останнього. Процедура використання послуг номінального сервісу реалізується, наприклад, таким чином: у пакеті документів офшорної компанії міститься документ під назвою "Declaration of Trust". Цей документ підписується як реальним власником компанії, так і номінальним власником (утримувачем) та підтверджує, хто саме є реальним власником компанії. Крім того, номінальні власники можуть передати повноваження на управління офшором реальному власнику шляхом підписання довіреності, на якій проставлено апостиль. Згідно з цією довіреністю бенефіціар має право діяти від імені номінального власника.
При цьому, на думку НБУ, факторами, які можуть свідчати про те, що власник (контролер) клієнта є номінальним, а не реальним, можуть бути, зокрема:
1) особа, яка хоч і зазначена як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) клієнта, в тому числі згідно з даними ЄДР, але вона є одночасно кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та/або керівником багатьох інших юросіб, країна реєстрації яких має офшорний статус;
2) фізособа з місцем реєстрації в країні, що має офшорний статус, яка згідно з інформацією, отриманою безпосередньо від клієнта, зазначена як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) юридичної особи (або клієнтом вказано, що кінцевий бенефіціарний власник (контролер) взагалі відсутній), проте ця інформація не співпадає з даними, що містяться в публічних джерелах інформації;
3) відповідно до отриманої від клієнта інформації встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) клієнта - юрособи є фізична особа. При цьому, ця юрособа є досить великим господарським товариством (підприємством), володіє промисловими потужностями, здійснює фінансові операції на значні суми, отримує значні прибутки тощо. За результатами вивчення клієнта, з'ясовано, що особа, встановлена як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) клієнта, фактично не впливає на його господарську діяльність, а реальний вплив на діяльність підприємства здійснюється іншою особою, яка публічно себе не проявляє як власник цього підприємства, проте отримує доходи від його господарської діяльності. Крім того слід врахувати, що такою фізичною особою, тобто реальним кінцевим бенефіціарним власником (контролером) зазначеної юридичної особи, може бути, наприклад, відомий громадський або політичний діяч.
Нацбанк звертає увагу, що банки у зазначених вище випадках під час здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів - юросіб мають вживати додаткових заходів для з'ясування даних, що дають змогу встановити реальних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) цих юридичних осіб.
Крім того, що у разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої клієнтом інформації, в тому числі стосовно кінцевого бенефіціарного власника (контролера), банк зобов'язаний провести поглиблену перевірку клієнта.
Якщо з'ясування даних, що дають змогу встановити реальних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) клієнта, є неможливим, банк зобов'язаний відмовитись від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції.
За результатами проведення перевірок, під час яких будуть встановлюватись факти, що свідчать про порушення вимог щодо ідентифікації клієнтів - юридичних осіб (резидентів/нерезидентів), зокрема нез'ясування даних, що дають змогу встановити реальних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) цих осіб або не підтвердження факту їх відсутності, Нацбанк розглядатиме питання щодо застосування до банків адекватних заходів впливу відповідно до вимог законодавства України.