Федерація профспілок України зазначає, що згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13 квітня 2020 року №555-IX, самоізоляція - перебування особи, стосовно якої є обґрунтовані підстави щодо ризику інфікування або поширення нею інфекційної хвороби, у визначеному нею місці (приміщенні) з метою дотримання протиепідемічних заходів на основі зобов’язання особи.
Усі особи, які підлягать самоізоляції визначені у п. 3 Порядку проведення протиепідемічних заходів, пов’язаних із самоізоляцією осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211, із змінами внесеним Постановою КМУ від 22 квітня 2020 р. №291.
Отже, працівник, який контактував з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування або є особою, щодо яких є підозра на інфікування, або особою, які хворіють на COVID-19 в легкій формі та не потребують госпіталізації, підлягає самоізоляції.
Лікуючий лікар визначає на підставі галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я строк самоізоляції хворого на COVID-19 або особи з підозрою на інфікування COVID-19.
Строк самоізоляції становить 14 днів.
Працівники на самоізоляції повинні звернутися за оформленням листків непрацездатності.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» 17 березня 2020 року №533-IX були внесені до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» 23 вересня 1999 року №1105-XIV і пп. 5-1 ч. 1 ст.22 зазначеного Закону був встановлений додатковий страховий випадок, за яким надається допомога по тимчасовій непрацездатності.
Особливий порядок видачі листків непрацездатності під час карантину передбачено розділом 5 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ від 13.11.2001 р. №455.
Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, фінансова допомога за рахунок Фонду соціального страхування надається з першого дня і за весь час відсутності на роботі з цієї причини.
Відповідно до розділу 5 Інструкції право на отримання та оплату листків з тимчасової непрацездатності мають особи робота яких пов’язана з обслуговуванням населення, які були в контакті з інфекційними хворими або є бактеріоносіями, у разі неможливості здійснення тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, не пов’язано з ризиком поширення інфекційних хвороб.
Незалежно від впровадження карантину Фонд соціального страхування України, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), виплачується Фондом соціального страхування України застрахованим особам, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до повного одужання.
Згідно частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», працівникам на період перебування в спеціалізованих закладах охорони здоров'я, а також і на самоізоляції під контролем у зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби будуть виплачувати допомогу по тимчасовій непрацездатності (лікарняні) у розмірі 50% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.
Для отримання допомоги по тимчасовій втраті працездатності від Фонду застрахована особа має передати отриманий листок непрацездатності роботодавцю.
Щодо дій роботодавця
При зверненні працівника до роботодавця із заявою про самоізоляцію за підставами, визначеними у п. 3 Порядку проведення протиепідемічних заходів, пов’язаних із самоізоляцією осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, роботодавець повинен оформити його відсутність наказом (розпорядженням) про відсторонення такого працівника від роботи.
Статтею 46 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачено, що відстороненню підлягають працівники у разі:
а) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
б) відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони. Перелік випадків невичерпний, норма скеровує до іншого законодавства. Відсторонення від роботи здійснює власник або уповноважений ним орган.
Один з таких випадків, що міститься в іншому законодавстві, передбачений у ст. 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». «Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями».
На період відсторонення від роботи таким особам виплачується допомога у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
Відповідно до п. 1.2. Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності, затвердженої Наказом МОЗ України від 14.04.1995 р. №66, відстороненню від роботи або іншої діяльності підлягають:
- хворі на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби
- особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань;
- особи, які були в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби;
- особи, які відмовляються або ухиляються від обов’язкового медичного огляду;
- особи, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень.
Звернемо увагу, що особами, які були в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, визнаються ті, хто знаходилися у діючому епідемічному (епізоотичному) вогнищі та зараження яких припускається за висновком лікаря-епідеміолога.
У п. 3.3. Інструкції визначено, що відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, які є носіями збудників особливо небезпечних та небезпечних інфекційних хвороб, здійснюється відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Згідно з Наказом МОЗ України «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» від 19.07.1995 р. №133 до особливо небезпечних інфекційних хвороб віднесено COVID-19 (п. 39). Ці зміни внесено Наказом МОЗ України «Про затвердження та впровадження стандартів медичної допомоги при короновірусній хворобі 2019 (СOVID-19)» від 25.02.2020 №521.
Звертаємо увагу, що ст. 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» уточнення щодо виду інфекційних хвороб не містить.
В Інструкції передбачено, що відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, що були в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, здійснюється на термін, зазначений у додатку 2 до Інструкції (зауважимо, що додаток 2 не містить посилання на COVID-19 та строків на відсторонення).
Відповідно до Інструкції, відсторонення від роботи здійснюється за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, а таких посадових осіб на сьогодні немає. Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності ― це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов’язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.
Як зазначалося раніше. відсторонення від роботи або іншої діяльності здійснюється роботодавцем шляхом видання наказу (надання усного розпорядження з подальшим виданням наказу) та вжиття заходів по контролю за його виконанням. Допуск до роботи проводиться за рішенням посадової особи, яка внесла подання, або за рішенням органу (посадової особи), який(яка) це подання скасував(ла). Знову ж наголошуємо, що на сьогодні немає компетентної особи чи органу, управненого на складання подання.
Рішення про допуск до роботи або іншої діяльності виноситься у письмовій формі протягом одного робочого дня після отримання відомостей, що підтверджують проходження у нормативно встановлених обсягу та порядку медичного огляду особою, яка була відсторонена від роботи або іншої діяльності згідно з поданням.
Процедуру проведення позачергово огляду, його обсягу в Наказі не визначено. У ст. 17 Закону України «Про охорону праці» закріплено право роботодавця в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати (ч. 2). Отож, якщо працівник відмовлятиметься від позачергового медичного огляду перед допуском на роботу, то його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності та продовжити відсторонення без збереження заробітної плати.
