Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Згідно зі статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. №1788-XII (далі — Закон №1788) пенсія за вислугу років встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності, що дає право на пенсію за віком. Пенсія за вислугу років призначається за основним місцем роботи працівника та за умови залишення роботи, яка дає право на цю пенсію (ст. 7 Закону №1788).
Згідно зі статтею 55 Закону №1788 право на призначення пенсії за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) закладів охорони здоров’я, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 4 листопада 1993 р. №909 (зі змінами), за наявності спеціального стажу роботи не менш як 25 років. З огляду на викладене, у разі призначення медичному працівникові пенсії за вислугу років основним місцем його роботи не може бути робота на посадах лікаря та середнього медичного персоналу. Проте ця вимога не поширюється на медичних працівників, які працюють на цих посадах за сумісництвом.
