Засновник фермерського господарства є головою цього господарства. Чи є він платником єдиного внеску та чи зобов'язаний стати на облік? На це питання відповіла ДФС у Закарпатській області.
Платниками єдиного внеску визначено членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах (п. 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ).
Базою нарахування єдиного внеску для членів фермерського господарства є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, він зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).
Зазначені платники зобов’язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ).
Водночас Законом №973 визначено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації, зокрема, як юридична особа. Таке господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі статуту. У статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, вступу до господарства та виходу з нього й інші положення, що не суперечать законодавству України (ч. 4 ст. 1 Закону №973).
Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в статуті особа (ч. 1 ст. 4 Закону №973).
При створенні фермерського господарства одним із членів сім’ї інші члени сім’ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його статуту (ч. 2 ст. 3 цього Закону).
Трудові відносини у фермерському господарстві ґрунтуються на основі праці його членів. За виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).
Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), – законодавством про працю.
Отже, якщо головою фермерського господарства є його засновник, який є членом такого господарства, він зобов’язаний стати на облік у контролюючих органах як платник єдиного внеску, і, відповідно, на нього поширюються обов’язки, визначені ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ.