Держпраці у Черкаській області нагадує, що згідно зі ст. 18 Закону №1105 передбачено, що страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону №1105, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, працівник, страховий випадок щодо якого настав до моменту звільнення, є застрахованою особою. Допомога по тимчасовій непрацездатності такому працівнику виплачується за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи.
Від редакції: Якщо працівник звільняється за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП), то згідно із ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
У разі захворювання працівника (що звільняється за угодою сторін) напередодні звільнення у підприємства немає можливості провести з ним остаточний розрахунок, але це не позбавляє працівника права на оплату листка непрацездатності. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП). Проц е ми писали тут.
А от практичний приклад нарахування ЄСВ на суму таких лікарняних дивиться ось тут.
Податківці наводили такий приклад: «Перші п’ять днів хвороби рахуються роботодавцем тільки в межах трудових відносин. Наприклад, працівник захворів 7 вересня, а 9 вересня він був звільнений за згодою сторін. У такому разі за рахунок роботодавця лікарняні оплачуються тільки за 3 календарних дні (7, 8 і 9 вересня), а 4-й і 5-й день не оплачують. Далі (за всі дні, що залишилися з 6-го дня згідно з листком непрацездатності) – за рахунок коштів соцфонду.
Що стосується сплати ЄСВ, то після звільнення працівника роботодавець уже не виконує обов’язки страхувальника. Тому, якщо після звільнення нараховується допомога по тимчасовій непрацездатності, ЄСВ на її суму не нараховується.»
***
Читайте також: Працівник за власним бажанням вирішив звільнитися, але захворів: наслідки