Почнемо з того, що сьогодні існує три чинні закони, які дають право на вилучення майна громадян та юросіб РФ:
- Закон України від 17.05.2012 р. №4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»,
- Закон України від 03.03.2022 р. №2116-IX «Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів»,
- Закон України від 14.08.2014 р. №1644-VII «Про санкції» (з внесеними змінами Законом від 12.05.2022 р. №2257-IX, які набрали чинності з 24.05.2022 р.).
Отже, фактично зараз маємо вже три основних способи вилучення майна без будь-якої компенсації. Проте є відчутна різниця.
Якщо у Законі №4765 йдеться про відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості, то у двох інших ситуація кардинально інша – йдеться вже про майно приватної власності громадян РФ, держави РФ та юросіб – її резидентів.
У них йдеться саме про примусове вилучення майна без жодного відшкодування. Причому:
1) вилучення з передачею власності КМУ – Закон №2116 вказує на примусове вилучення в Україні рухомого і нерухомого майна, коштів, вкладів у банках, цінних паперів, корпоративних прав, іншого майна (активів), що знаходяться (зареєстровані) на території України та безпосередньо або через афілійованих осіб належать Російській Федерації та її резидентам;
2) санкційний спосіб у воєнний час – Закон №1644 (який на сьогодні зазнав кардинальних змін) передбачає застосування санкцій у вигляді стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Санкційний спосіб у воєнний час
Почнемо зі санкцій за Законом №1644. Справа в тому, що для застосування таких санкцій необхідною є умова внесення громадянина чи юрособи РФ до санкційного списку щодо таких осіб. При цьому такі санкційні активи можуть бути стягнуті виключно судом (Вищий антикорупційний суд) за заявою спеціально призначеного центрального органу виконавчої влади. Наразі такий орган не визначено, проте є думки щодо Мін'юсту, НАБУ або Національне Агентство з розшуку активів (Закон України від 10.11.2015 р. №772-VIII) тощо.
І ще один важливий нюанс: ця санкція може бути застосована лише в період дії правового режиму воєнного стану та за умови, що на відповідну фізичну чи юридичну особу в порядку, визначеному цим Законом, вже накладено санкцію у виді блокування активів (причому не залежно від накладення на такі активи мораторію чи будь-яких інших обмежень (заборони користування або розпорядження), а також їх застави).
Увага! У ч. 3 ст. 6 Закону про санкції зазначено, що справи, розпочаті у період дії правового режиму воєнного стану, в яких на момент припинення або скасування такого режиму не було ухвалене остаточне рішення, розглядаються в порядку, визначеному цим Законом.
Відтак, коли ми говоримо про вилучення активів громадянина РФ чи юрособи РФ санкційним способом, то однією важливою умовою такого безоплатного вилучення в судовому порядку є наявність відповідної особи та переліку його активів у санкційному списку. Для прикладу можна ознайомитись з таким списком за посиланням.
Вилучення з передачею власності КМУ
Далі – вилучення об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів за Законом №2116.
Важливою умовою для застосування вимог цього Закону є прийняття відповідного рішення РНБО, яке вводиться в дію указом Президента України.
І тут ситуація дещо інша, ніж у разі застосування санкцій.
По-перше, тут чітко визначено, що йдеться, в т.ч. про корпоративні права.
По-друге, це не прив’язано до періоду дії воєнного стану: рішення про примусове вилучення майна затверджується Законом не пізніше шестимісячного строку після скасування чи завершення воєнного стану.
По-третє, є відповідне державне підприємство, яке буде набувачем прав користування. Так, Мінекономіки повідомило, що примусово вилучені об'єкти права власності Росії та його резидентів (на вимогу ст. 4 Закону №2116) буде передаватись ДП «Національний фонд інвестицій» (координується Кабінетом Міністрів України) у господарське відання на постійній чи тимчасовій основі. При цьому реєстрація права власності буде здійснюватись за державою в особі КМУ.
Про що це говорить та які дії керівництва ТОВ?
Якщо резидент РФ (фізична чи юридична особа – бенефіціар) не потрапляє до санкційного списку, то його майно може підлягати примусовому вилученню на користь держави в особі КМУ за правилами Закону №2116 лише:
- за рішенням РНБО,
- якщо таке майно (у нашому прикладі корпоративні права) будуть затверджені законом, який ВРУ має проголосувати не пізніше шестимісячного строку після скасування чи завершення воєнного стану.
Єдине, що наразі не зазначено у наведених вище законах, яким чином та чи буде повідомлятись про це саме підприємство – у нашому прикладі ТОВ, 100% статутного капіталу якого належить засновнику-резиденту РФ.
У зв’язку з наведеним вище напрошується висновок: фактично за передбаченими правилами наразі вбачається, що в результаті примусового вилучення майна (через санкції або за законом після скасування/припинення воєнного стану) власником майна (а у нашому випадку, бенефіціарним власником ТОВ) стане держава в особі КМУ (Закон №2116) або інший(і) власник(и) за Законом №1644.
Тут відзначимо, що ст. 5 Закону про санкції №1644 доповнена ч. 8, де передбачено забезпечення саме блокування активів відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами у межах наданих їм повноважень.
А ось продаж має здійснюватись єдиним на сьогодні законодавчо передбаченим шляхом – через систему виконавчої служби, оскільки все ж таки санкційне майно буде вилучатись за судовим рішенням.
Отже, в результаті такої реалізації наслідки для ТОВ – це заміна учасника ТОВ зі 100% власності статутного капіталу з резидента РФ на іншого власника.
Звісно, що після заміни власника на державу Україна в особі КМУ (за Законом №2116) чи іншого власника (за Законом №1644) відбудеться, ймовірно, й заміна керівного складу підприємства (ТОВ за нашим прикладом).
Проте саме ТОВ, його майно (юрособи), інші активи тощо залишаться у власності цієї юрособи (ТОВ).
За таких обставин, на перший погляд, значного ризику ведення госпдіяльності та виконання господарських зобов’язань таким ТОВ на сьогодні у період дії воєнного часу не вбачається. Проте є питання й щодо внесення змін, які пов’язані з прийняттям рішення саме власником-резидентом РФ, зокрема, зміна КВЕДів, заміна керівника, заміна представника (в ЄДР) та інше. Наразі доступ до ЄДР відкритий, хоча й не повністю – заборонені зміни до установчих документів, які передбачають зміну розміру статутного капіталу, зміну складу засновників (учасників) та/або розмірів їх часток.
Втім питання блокування активів у разі прийняття санкційного списку все ж виводить госпдіяльність підприємства на доволі високий ризик. І оскільки блокування активів та їх наступне вилучення активів має відбуватись саме у період дії воєнного часу, виконання зобов’язань може бути поставлено в залежність від такого блокування. Адже блокування активів – тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про санкції №1644). Тобто наразі може поставити питання й заборону вчиняти дії щодо зміни установчих документів та інші, які пов’язані з внесенням змін до ЄДР.
Не виключено й те, що тимчасове позбавлення права користування чи розпорядження активами може бути напряму пов’язане зі забороною здійснення грошових переказів чи передачі права власності на товари/продукцію тощо.
Втім, у будь-якому разі приймати рішення може ТОВ самостійно.
***