Договір благодійної організації із зареєстрованим волонтером
Волонтер — це фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги (ч. 1 ст. 7 Закону №3236).
Організації та установи, які є неприбутковими та внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, можуть на підставі ч. 1 ст. 5 Закону №3236 залучати волонтерів до своєї діяльності.
Зі ст. 1 Закону №3236 випливає, що волонтерська діяльність — це добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги. Волонтерська допомога — це роботи і послуги, що безоплатно виконуються та надаються волонтерами.
Тож якщо люди добровільно беруть участь у роботі благодійної організації на волонтерських засадах, то вони є волонтерами і заробітна плата їм за це не нараховується та не виплачується. Відповідно, робота волонтерів не обмежується в часі, не потребує обліку та не впливає на статус благодійної організації.
Звісно, такі люди можуть працювати у благодійній організації і як наймані працівники, яким потрібно нараховувати зарплату за виконану роботу з дотриманням усіх норм трудового законодавства.
Тому, якщо благодійна організація має найманих працівників, у т. ч. директора, які дотримуються трудового розпорядку, мають робоче місце, знаряддя праці, надані благодійною організацією, гарантований час відпочинку, страховий стаж, оплату праці, лікарняні та відпусткові, гарантовані укладеним із ними трудовими договорами, то займатися волонтерством вони зможуть у вільний від роботи час.
Тож неприбуткова організація має право залучати до своєї діяльності волонтерів, на підставі:
— договору про провадження волонтерської діяльності, укладеного з такою організацією чи установою або без такого договору (ч. 2 ст. 7 Закону №3236);
— видавати волонтерам посвідчення, що засвідчують їх особу та вид волонтерської діяльності в межах організації (ч. 2 ст. 5 Закону №3236).
Щодо роботи із зареєстрованими волонтерами
Згідно зі ст. 7 Закону №3236 волонтерами можуть стати громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які є дієздатними.
Волонтери можуть надавати допомогу індивідуально. Проте, згідно зі ст. 7 Закону №3236, зобов’язані повідомляти отримувачів волонтерської допомоги про те, що вони не співпрацюють з організаціями та установами, які залучають до своєї діяльності волонтерів. Посвідки таким волонтерам видають підрозділи Тероборони, ЗСУ, ДСНС та органи місцевої влади.
В Україні немає єдиного державного реєстру волонтерів. Тож, аби бути волонтером, дозвіл чи окрема реєстрація не потрібні. Можна волонтерити самостійно або стати членом волонтерської групи чи організації.
Проте є податковий реєстр волонтерів, який має на меті реєстрацію волонтерів-благодійників в органах ДПС виключно для того, щоб звільнити від оподаткування благодійні кошти, які волонтер збирає на свої особисті рахунки.
Отже, якщо волонтер не займається збором коштів із благодійною метою, йому не потрібно ніде реєструватися.
Таким чином, якщо благодійна організація має намір співпрацювати з волонтерами з-поміж найманих працівників та її керівником, то реєстрації не відбувається, це потрібно тільки у разі індивідуального здійснення благодійної діяльності. Оформлятиметься така співпраця договором про провадження волонтерської діяльності та надання їм посвідчення волонтера. Працювати волонтерами вони зможуть лише у вільний від роботи час на безоплатній основі.
Відшкодування витрат волонтера на таксі
Ще раз наголошуємо, що з волонтерами не укладається трудовий договір, вони не є найманими працівниками, на яких поширюється КЗпП, і в них немає відряджень.
Можна відшкодовувати волонтерам витрати, пов’язані з наданням ними волонтерської допомоги, передбачені ст. 11 Закону №3236, а саме:
- витрати на проїзд (включно з перевезенням багажу) до місця здійснення волонтерської діяльності;
- витрати на отримання візи;
- витрати на харчування, коли волонтерська діяльність триває понад 4 години на добу;
- витрати на проживання у разі відрядження волонтера до іншого населеного пункту для провадження волонтерської діяльності, що триватиме понад 8 годин;
- витрати на поштові та телефонні послуги, пов’язані із провадженням волонтерської діяльності;
- витрати на проведення медичного огляду, вакцинації та інших лікувально-профілактичних заходів, безпосередньо пов’язаних із наданням волонтерської допомоги.
Отже, з огляду на вищезазначене, позаяк серед переліку витрат, які можна відшкодовувати волонтеру, передбачено витрати на проїзд, вважаємо, що благодійна організація матиме право відшкодувати йому витрати на проїзд таксі за наявності підтвердних документів (касовий чек чи розрахункова квитанція) та з дозволу керівника. Якщо керівник надасть дозвіл на відшкодування витрат на таксі волонтеру без підтвердних документів, то витрати на таксі будуть для волонтера доходом у вигляді додаткового блага з відповідним оподаткуванням.
Якщо організація планує відшкодування витрат, пов’язаних із наданням волонтерської допомоги, між волонтером та неприбутковою організацією обов’язково укладається договір про провадження волонтерської діяльності, і він має відповідати вимогам законодавства, зокрема ст. 9 Закону №3236.
Крім того, відшкодування неприбутковою організацією особі-волонтеру, з якою укладено договір про провадження волонтерської діяльності, документально підтверджених витрат не включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу на підставі пп. 165.1.64 та 165.1.65 ПКУ. ЄСВ також не буде. Адже витрати, що відшкодовуються, не є ані зарплатою, ані винагородою за виконані роботи, надані послуги за цивільно-правовим договором.
Незалежний волонтер не співпрацює з благодійними організаціями, тож понесені витрати він здійснює власним коштом.
Щодо включення до витрат благодійної організації витрат на таксі, відшкодованих волонтеру, з яким укладено договір про провадження волонтерської діяльності, то вважаємо, що це робити можна, бо витрати пов’язані з виконанням завдань та потреб благодійної організації.
Відшкодування витрат волонтера на харчування
Волонтерам, які є працівниками благодійної організації, можна відшкодовувати лише ті витрати, які пов’язані з наданням ними волонтерської допомоги у вільний від роботи час і які передбачені ст. 11 Закону №3236, серед яких, зокрема, витрати на харчування, якщо волонтерська діяльність триває більше ніж 4 години на добу.
Отже, позаяк серед переліку витрат, які можна відшкодовувати волонтеру, передбачено витрати на харчування, то благодійна організація має право відшкодувати їх за умови, що його діяльність триватиме більше ніж 4 години на добу, і знову ж таки на підставі підтвердних документів.