Потреба у засвідченні справжності підпису на документах може виникати з різних причин. Серед них – необхідність подати документи до компетентних органів чи оформлення заяв або ж дозволів.
Міністерство юстиції України розповідає, що відповідно до cт. 78 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню.
На документі може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. У цьому випадку згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюста від 22.02.2012 №296/5 (далі – Порядок), нотаріус установлює особу як того, хто підписався, так і того, за кого ця особа підписалася. Про причини, з яких фізична особа, заінтересована у вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі.
Звертаємо увагу, що вищезазначені уповноважені особи, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
Вони не можуть засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, в якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органу. Наприклад: час народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо. Справжність підпису на такому документі може бути засвідчена у разі, якщо документ призначений для подання до компетентних органів іншої держави.
Згідно з Порядком нотаріус засвідчує також справжність кваліфікованого електронного підпису, враховуючи положення порядку вчинення нотаріальних дій з використанням кваліфікованого електронного підпису чи печатки.