«Судово-юридична газета» повідомляє, що регулятор ринку криптоактивів зможе отримувати доступ до приміщення емітента, оферента, особи, яка подає заявку на допуск до торгів, або постачальника послуг, а також до інформаційних систем і носіїв інформації.
Верховна Рада на поточному тижні планує розглянути законопроєкт №10225-д щодо регулювання обороту віртуальних активів в Україні. Як зазначають ініціатори, зокрема Голова Комітету ВР з питань податкової політики Данило Гетманцев, метою є «створення правової основи для регулювання обороту віртуальних активів, забезпечивши їх легальне використання, оподаткування та захист прав учасників ринку».
Депутати пропонують прийняти нову редакцію Закону «Про віртуальні активи», а також зміни до Податкового кодексу, Цивільного процесуального, Господарського процесуального кодексів, Кодексу адмінсудочинства та низки законів.
Пропонується, аби закон набув сили з 1 січня 2026 року, і Кабмін протягом місяця визначився з органом, який буде виконувати роль регулятора ринку криптоактивів.
Законопроєкт стосується також постачальників послуг, встановлює вимоги до авторизації або реєстрації у регулятора протягом 60 днів після початку діяльності, щорічного подання звітності та штрафів за порушення, запроваджує оподаткування – податкові зобов'язання для операцій з віртуальними активами, зокрема оподаткування прибутку від їх продажу. Також ним визначено механізми регулювання реклами та запобігання шахрайству.
«Судово-юридична газета» проаналізувала подані Головним науково-експертним управлінням парламенту зауваження на цей законопроєкт.
Термінологічна невизначеність
Насамперед ГНЕУ відзначило низку проблем з термінологією. Зокрема, «роздрібним власником» буде вважатися будь-яка фізична особа, яка діє в цілях, що не пов’язані з її підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника. Проте незрозуміло, чи це стосується всіх фізичних осіб, чи лише тих з них, діяльність яких пов’язана з емітентами віртуальних активів.
Віртуальний актив пропонується визначити як різновид цифрової речі, що створюється, передається та зберігається в електронному вигляді з використанням технології розподіленого реєстру або іншої подібної технології. Передбачається, що до віртуальних активів застосовуються положення Цивільного кодексу про рухомі речі, якщо інше не встановлено цим законом, або не випливає із сутності такого віртуального активу. Проте незрозуміло, хто і як має визначати сутність віртуального активу та застосування до нього положень ЦК про рухомі речі. Також зауваження експертів викликало те, як законодавець пропонує визначати, що вважати інсайдерською інформацією, маніпулюванням на ринку віртуальних активів тощо.
Регулятор-розслідувач з доступом до приміщень
Пропонується встановити повноваження посадової особи Регулятора, яка проводить розслідування. Зокрема, пропонується надати право:
- отримувати доступ до приміщення емітента, оферента, особи, яка подає заявку на допуск до торгів, або постачальника послуг, пов'язаних з оборотом віртуальних активів;
- отримувати доступ до приміщень фізичних та юридичних осіб на підставі рішення адміністративного суду;
- отримувати доступ до пов'язаних з предметом розслідування інформаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, документів, носіїв інформації, інших речей та інформації, яка може у них міститися, будь-яких інших матеріалів, пов'язаних з предметом розслідування, незалежно від носія, на якому вони зберігаються, на підставі винесеної ним відповідної постанови із обґрунтуванням їх зв'язку з предметом розслідування;
- збирати та долучати до матеріалів розслідування докази, зібрані таким уповноваженим у процесі проведення розслідування, а також долучати пов'язані з предметом розслідування докази, надані будь-якою іншою особою;
- здійснювати аудіо-, фото- та/або відеофіксацію проведення розслідування тощо.
Крім того, цій посадовій особі надається право проводити опитування свідка на підставі відповідної постанови Регулятора, порядок винесення якої встановлюється нормативно-правовим актом Регулятора. При цьому сам порядок проведення розслідування, зокрема, порядок винесення постанов про проведення розслідувань, встановлюється нормативно-правовим актом Регулятора.
Як зауважило ГНЕУ, аналіз запропонованих положень дозволяє зробити висновок, що Регулятор (його посадові особи) фактично наділяється функціями органів досудового розслідування, якими зазначені органи наділені чинним КПК в межах відповідних кримінальних проваджень.
На думку ГНЕУ, існування поза системою органів досудового розслідування будь-якого іншого органу з фактичними повноваженнями органів досудового розслідування (який проводитиме огляд будівель, приміщень, збиратиме докази тощо), може призвести до порушення конституційних прав громадян.
Зазначене зауваження стосується також запровадження під час проведення інспекції або розслідування здійснення «контрольованої послуги» як інструменту «контролю за здійсненням діяльності на ринку віртуальних активів, який полягає в імітації отримання фізичними особами послуги, пов'язаної з оборотом віртуальних активів, та/або імітації придбання, отримання в осіб, щодо яких проводиться інспекція або розслідування на ринках віртуальних активів, віртуального активу або імітації здійснення прав, обумовлених відповідним віртуальним активом, відносно таких осіб».
КАСУ доповнять нормами щодо доступу регулятора до приміщень фізичних та юридичних осіб
Пропонується доповнити підрозділ КАСУ «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» новими статтями про особливості провадження у справах за заявою Регулятора ринків віртуальних активів:
- про накладення арешту на майно або про зупинення виконання договорів на ринку віртуальних активів
- про надання доступу до інформації про електронні комунікаційні послуги
- про надання доступу до приміщень фізичних та юридичних осіб.
КАСУ доповнюється приписом про те, що рішення суду, прийняті у вищевказаних адміністративних справах, виконуються негайно.
Як зауважили у ГНЕУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах. При накладенні арешту на майно або зупинення виконання договорів на ринку віртуальних активів має місце змішування приватних і публічних правовідносин. Адже віртуальні активи можуть бути приватною власністю, а їх обіг здійснюється за цивільно-правовими договорами. Спори щодо договірних відносин, навіть якщо їх предметом є віртуальні активи, віднесені до підсудності судів цивільної або господарської юрисдикції.
Отже, на думку ГНЕУ, до юрисдикції адміністративних судів доцільно віднести лише питання законності актів Регулятора, тоді як, наприклад, питання зупинення виконання договорів на ринку віртуальних активів – до юрисдикції цивільних чи господарських судів.
Також законодавці пропонують встановити, що вартість майна, яке належить арештувати, повинна бути «співмірною» розміру шкоди, завданої правопорушенням. ГНЕУ наголосило на доцільності запровадити більш конкретні критерії оцінки співмірності.
Передбачено, що з заявами про накладення арешту на майно або про зупинення виконання договорів на ринку віртуальних активів мають право звертатися посадові особи Регулятора. У разі, якщо посадові особи Регулятора є службовцями його центрального апарату, заяви подаються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням Регулятора. У разі якщо посадові особи Регулятора є службовцями його територіального органу, заяви подаються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням такого територіального органу.
Аналогічним чином визначається підсудність справ про надання доступу до інформації про електронні комунікаційні послуги, а також про надання доступу до приміщень фізичних та юридичних осіб. Таким чином, зазначені категорії справ розглядатимуться в адміністративному суді, територіально наближеному до Регулятора.
Визначено, що у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі за заявою Регулятора про накладення арешту на майно або про зупинення виконання договорів на ринку віртуальних активів суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту відкриття провадження. Аналогічні приписи містять інші приписи законопроекту, відповідно у справах за заявою Регулятора про надання доступу до інформації про електронні комунікаційні послуги та справах за заявою Регулятора про надання доступу до приміщень фізичних та юридичних осіб.
«З одного боку, зазначений строк визначений з урахуванням необхідності невідкладно вирішити питання щодо отримання суб’єктом владних повноважень дозволу суду на втручання у права особи. Водночас з іншого, строк в 96 годин (4 доби) для прийняття рішення по суті заявлених вимог є вкрай стислим, враховуючи складності справ. Зокрема, щодо ринку віртуальних активів, необхідності належного дослідження доказів, а також забезпечення участі відповідача та у разі необхідності свідків.
Крім того, такі вкрай стислі строки можуть ускладнювати реалізацію права сторін на підготовку до судового розгляду. Зокрема, відповідач, в ролі якого в зазначених категоріях справ виступає особа, фактично має мінімальний час для ознайомлення з матеріалами та підготовки заперечень», зауважили у ГНЕУ.
Враховуючи зазначене, надто короткий строк для прийняття судом рішення по суті заявлених вимог може зумовити формальний розгляд даних категорій справ, при якому суд не зможе належним чином дослідити всі обставини і документи, що мають суттєвий вплив на прийняття судового рішення.
Крім того, відповідно до змін, якщо посадові особи Регулятора доведуть суду наявність обставин, що дають підстави вважати, що існує реальна загроза приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, зміни речей або документів, щодо яких існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вони є доказом вчинення правопорушення, заява щодо надання доступу до приміщень може бути розглянута судом без виклику особи, доступ до приміщення якої необхідний.
На погляд ГНЕУ, розгляд заяви щодо надання доступу без виклику особи може призвести до ухвалення рішення виключно на підставі доводів Регулятора, без забезпечення повноти врахування інтересів особи.
Також у запропонованих змінах відсутня пряма заборона на доступ до інформації, яка ідентифікує абонентів, інформації щодо мережевих адресів, в тому числі дати, часу, тривалості сеансу, вхідних та вихідних повідомлень із зазначенням дати, часу, тривалості та ідентифікацією телефонних номерів, з яких були отримані та/або на які надіслані повідомлення. Крім цього, погляд ГНЕУ, доцільно розглянути можливість встановлення обмежень на розкриття даних, що стосуються комунікацій адвоката з клієнтом.
Зміни до Податкового кодексу
У ПК дається визначення поняття «віртуальні активи, що визначені індивідуальними ознаками – віртуальні активи, що є неподільними, визначені індивідуальними ознаками у вигляді унікального, незамінного цифрового контенту, що можуть передаватися та зберігатися з використанням технології розподіленого реєстру або іншої подібної технології та які можуть містити цифрове відображення об’єктів інтелектуальної власності або посилання на нього».
Пропонується врегулювати питання подання звітності про операції з віртуальними активами.
На думку ГНЕУ, виглядає дискусійною пропозиція, згідно з якою «постачальники послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, що надають послуги на користь резидентів України (фізичних та юридичних осіб), зобов’язані подати заяву про взяття їх на облік у контролюючому органі протягом 60 календарних днів після початку надання послуг на користь резидентів України», оскільки за змістом ст. 63 ПК взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають саме платники податків, в той час як в даному випадку йдеться не про виконання відповідними суб’єктами обов'язку зі сплати податків та зборів, а виключно про подання контролюючим органам інформації щодо операцій з віртуальними активами резидентів України.
Потребує додаткового обґрунтування періодичність подання звітності – календарний рік, що може ускладнити податковий контроль за оподаткуванням віртуальних активів. В тому числі, виникає питання, яким чином контролюючі органи отримуватимуть відповідну інформацію, якщо постачальники послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, припинять свою діяльність до дати подання звітності.
Крім того, пропонується врегулювати питання відповідальності за неподання або несвоєчасне подання постачальником послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, звіту про операції з віртуальними активами.
Встановлено відповідальність за неподання звіту про операції з віртуальними активами і окремо за несвоєчасне подання тієї ж звітності. Водночас критеріїв розмежування відповідних складів фінансової відповідальності не передбачено, що містить ризики подвійного притягнення до відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Так само, на думку ГНЕУ, виглядає дискусійним у конституційному аспекті пропонований у проєкті підхід щодо встановлення безальтернативної санкції – «штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року», що не повною мірою узгоджується з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності.
Також залишається відкритим питання визначення вартості віртуальних активів, придбаних в результаті обміну на інші віртуальні активи, який передбачає доплату у грошовій та/або іншій майновій формі (якщо такий спосіб обміну є можливим, зокрема, за аналогією з оподаткуванням прибутку від операцій з віртуальними активами, отриманого платником податку – фізичною особою.
У проєкті врегульовується лише ситуація, якщо в обмін на віртуальні активи платник податку отримав віртуальні активи та грошові кошти. У такому разі вартістю отриманих віртуальних активів є загальна сума вартості отриманих платником податку віртуальних активів та суми таких коштів, але не менше ціни придбання або первинної вартості переданих віртуальних активів.
Що стосується оподаткування прибутку від операцій з віртуальними активами податком на доходи фізичних осіб з використанням механізму, аналогічного тому, який діє для оподаткування інвестиційного прибутку, експерти зазначили, що для оподаткування віртуальних активів (на відміну від інвестиційного прибутку) не передбачено покладення обов’язку нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб на податкового агента, що робить такий підхід неефективним та створює ризик для несплати податків фізичними особами.
Крім того, у цілому щодо пропонованого підходу до оподаткування віртуальних активів податками на прибуток підприємств, на доходи фізичних осіб та на додану вартість, таке оподаткування, на погляд ГНЕУ, має здійснюватися виходячи з економічної сутності операцій з такими активами, а не їх юридичної форми. Натомість як у змінах до ПК, так і в Законі «Про ринки віртуальних активів» не визначаються сутнісні ознаки віртуальних активів (прикладом чого, є, насамперед, визначення базового поняття «віртуальний актив – це різновид цифрової речі, що створюється, передається та зберігається в електронному вигляді з використанням технології розподіленого реєстру або іншої подібної технології. Віртуальний актив, залежно від умов емісії, може посвідчувати майнові права, зокрема, право вимоги на інші об'єкти цивільних прав, та або зобов'язання емітента віртуального активу»).
«Відповідно у проєкті встановлюється, фактично, уніфікований підхід до оподаткування віртуальних активів, що виглядає доволі дискусійним та, окрім того, містить ризики мінімізації податкових зобов’язань», підкреслило ГНЕУ.
Щодо змін до Цивільного процесуального кодексу
У ЦПК пропонується встановити, з метою захисту прав інформатора Регулятор ринків віртуальних активів за зверненням інформатора може звертатися до суду з позовом (заявою) в інтересах інформатора, брати участь у розгляді справ за такими позовами (заявами), а також на будь-якій стадії розгляду вступати у справу, провадження в якій відкрито за позовами (заявами) інформаторів, подавати апеляційну, касаційну скаргу тощо, у тому числі у справі, провадження в якій відкрито за позовом (заявою) інформатора.
Однак зі змісту проєкту залишається незрозумілим, про кого саме йдеться, оскільки в ньому відсутнє визначення змісту терміну «інформатор».
У проєкті пропонується передбачити, що «не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що становить резерв активів емітентів токенів з прив'язкою до активів, кошти та віртуальні активи клієнтів, що передаються постачальникам послуг, пов'язаних з оборотом віртуальних активів, під час провадження ними діяльності на ринку віртуальних активів».
Також передбачається, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про розкриття професійної таємниці на ринку віртуальних активів. Розділ «Окреме провадження» ЦПК доповнюється новою главою 14, у якій визначаються особливості розгляду судом таких справ.
«На нашу думку, віднесення до сфери окремого провадження справ про розкриття інформації, що становить професійну таємницю на ринку віртуальних активів не відповідає змісту такого провадження.
Розгляд у порядку окремого провадження не здійснюється, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право. Тобто предметом справи є не вирішення спору між сторонами справи, а встановлення наявності або відсутності певного юридичного факту, заявлені вимоги повинні бути безспірними», зауважило ГНЕУ.