ПДВ при імпорті товарів: Верховний Суд вважає, що підтвердним документом є митна декларація, а не ЗЕД-договір

1. Чому податківці відмовили підприємству у відшкодуванні ПДВ?
2. Чи надав платник ПДВ імпортні контракти чи ні?
3. Немає акта про відмову — немає й порушення!
4. Чи можна надати документи вже після перевірки?
5. Практичні рекомендації для бізнесу

Коментар до постанови Верховного Суду від 22.06.2026 р. у справі №320/43936/23

Чому податківці відмовили підприємству у відшкодуванні ПДВ?

Логіка податківців в коментованій справі була простою: немає (як вони заявили) імпортних контрактів — немає відшкодування ПДВ. 

Проте Верховний Суд нагадав контролерам базову підходи до відшкодування. Якщо підприємство імпортує товар, то датою виникнення права на податковий кредит є дата сплати ПДВ (п. 198.2 ПКУ).  Документальним підтвердженням цього права є митна декларація, яка засвідчує факт сплати податку до бюджету (п. 201.12 ПКУ). А не імпортний контракт! 

Висновок Верховного Суду:

Право на податковий кредит та подальше бюджетне відшкодування перебуває у прямій залежності від факту сплати ПДВ до бюджету. Якщо ПДВ сплачено при митному оформленні, що підтверджується митними деклараціями, держава зобов’язана повернути ці кошти за заявою платника.

Примітно, що податкова не заперечувала факт сплати ПДВ при розмитненні товарів. Проте, вперто відмовляла у відшкодуванні ПДВ. 

Чи надав платник ПДВ імпортні контракти чи ні?

Податковий орган стверджував, що підприємство не надало документи на запит, а тому вони автоматично прирівнюються до відсутніх. Проте Верховний Суд звернув увагу акт перевірки. 

В одному розділі акту податківці  чорним по білому написали, що суцільним порядком перевірили декларації, копії товарно-транспортних накладних, накладні, акти виконаних робіт, чеки на придбання ТМЦ та послуг, договори (придбання, поставки, оренди), контракти, оборотно-сальдові відомості за спірні періоди. А в іншому розділі раптом заявили, що начебто контракти з імпортерами не надано, тому визначити умови поставки неможливо.

Суд підкреслив, що акт перевірки не є внутрішнім документом органу ДПС, а є основним носієм податкової інформації та доказом в адміністративній справі (ст. 72 КАС України). Якщо зміст акту містить очевидні суперечності — це ставить під сумнів обґрунтованість усіх висновків контролюючого органу.

Немає акта про відмову — немає й порушення!

Податківці продовжували переконувати Суд: в самому акті перевірки написано, що необхідні документи перевіряючим не були надані! Навіщо складати окремий акт про ненадання документів? Це ж просто формальність!

Натомість Верховний Суд категорично не погодився з такою позицією:

• платник зобов'язаний надати документи, пов'язані з предметом перевірки (п. 85.2 ПКУ), а перевіряючі мають право їх вимагати (п. 85.4 ПКУ);
• якщо платник дійсно відмовляється надати документи, посадова особа ДПС зобов'язана скласти акт у довільній формі, який засвідчує факт відмови, із зазначенням переліку витребуваних паперів та підписами сторін (п. 85.6 ПКУ).

Оскільки податковий орган такого акта не складав, голослівні твердження про «ненадання документів» виявилися лише словами, не підтвердженими належними та допустимими доказами.

В результаті Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДПС без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін. Підприємство довело протиправність ППР.

Чи можна надати документи вже після перевірки?

Верховний Суд нагадав, що навіть якщо припустити, що під час документальної перевірки всі потрібні документи і не були надані, ПКУ дає платнику додаткові шанси захиститися:

• спочатку до прийняття рішення ДПС. Ненадання документів під час перевірки справді прирівнюється до їх відсутності (п. 44.6 ст. 44 ПК України). Проте, якщо платник надасть необхідні первинні документи після закінчення перевірки, але до прийняття ППР, контролюючий орган зобов’язаний їх врахувати (п. 44.6, п. 44.7 ПКУ);
• потім у судовому процесі. Суд не може обмежити право платника податків доводити свою правоту та подавати докази в суді. Платник має право довести, що він вжив усіх залежних від нього заходів для проведення об'єктивної перевірки та не ухилявся від виконання обов'язків.

Практичні рекомендації для бізнесу

1. Фіксуйте надання документів за запитом під час документальної перевірки. Передавайте документи за описом!
2. Перевіряйте запити ДПС на дотримання законодавства. Якщо запит податкової про надання документів не відповідає вимогам ПКУ щодо змісту та підстав, висвітлюйте це у запереченнях одразу.
3. Не підписуйте акти про відмову у надання документів без його вивчення. Якщо якісь документи були надані, а податківці намагаються скласти на них акт про ненадання документів (п. 85.6 ПКУ), обов'язково пишіть у ньому свої письмові зауваження про те, що документи були надані в повному обсязі.
4. Якщо з акту перевірки буде випливати, що податківці «не помітили» частину наданих документів, негайно подавайте її знову разом із запереченнями до акту перевірки. Не чекайте прийняття ППР!
5. Пам'ятайте, що головним доказом вашого права на податковий кредит при імпорті є митна декларація та реальна сплата ПДВ на митниці. Решта документів тільки підтверджують операцію із придбання товарів. 

***

Інші аспекти справи №320/43936/23 ми розглянули тут і тут.