Поки українські бізнес і громадськість завмерли, очікуючи на фінальний варіант реформи оподаткування, самі податківці й далі активно «відпрацьовують» суб'єктів господарювання згідно з чинним фіскальним законодавством. Приводом для такого «відпрацювання» найчастіше виступають так звані «податкові ризики». Чим у цьому випадку регламентується робота податкових органів, Forbes пояснив юрист Олег Вдовичен.
Ти можеш і не помітити, що в тебе все йде добре.
Але податкова служба нагадає.
П'єр Данінос
Що таке «податкові ризики»?
Державною фіскальною службою України затверджено наказ від 28.07.2015 року №543 «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ» (раніше в народі його називали «Наказ 110», тепер вийшла його оновлена версія). Саме цей нормативний документ координує роботу податківців щодо суб'єктів господарювання (СГ), які мають високі «податкові ризики». Він є першопричиною зміни «станів» платників податків, розірвання договорів про визнання електронних документів, анулювання свідоцтв платника ПДВ і, звичайно ж, величезної кількості позапланових податкових перевірок.
Саме в цьому наказі офіційно визначено терміни, які баламутять бізнес і так чи інакше впливають на його роботу. Зупинімося на деяких із них.
Податковий ризик – імовірність невиконання (неналежного виконання) платником податків податкового зобов'язання.
Податкова яма – платник податку на додану вартість, який не відображає або відображає, але не сплачує податкове зобов'язання.
Транзитер – платник податку на додану вартість, який виконує посередницьку функцію між податковою ямою та вигодонабувачем.
Вигодонабувач – платник податку на додану вартість, який за рахунок відображення у звітності відносин із «податковими ямами» і «транзитерами» формує податкову вигоду.
Серед уже більш-менш відомих понять з'явилися й нові. Найбільшою мірою підкреслює «винахідливість» податківців таке поняття, як «зустрічний транзит». Це вид транзитера, який надає послуги з підміни товарних позицій.
У практиці відпрацювання попереднього наказу усмішку викликав термін «шиканер» – суб'єкт господарювання, який одночасно переводить гроші у готівку і реально проводить господарську діяльність.
Тепер же офіційно регламентованим терміном, який раніше лише озвучувався податківцями, але не був визначений, є «ланцюг поставки» – наступні та взаємопов'язані нереальні поставки ідентифікованого товару (роботи, послуги). Причому цю ідентифікацію податкова проводить на підставі інформаційних баз даних, основна з яких – Єдиний реєстр податкових накладних.
Для прикладу: якщо підприємство купило товар у січні, а реалізувало його в червні, то воно з великою часткою ймовірності потрапить у категорію «податкова яма» за червень. Оскільки роблячи аналіз операції поставки товару в червні, фіскали не бачитимуть його приходу, відповідно, потрібно буде доводити і податковій інспекції, і податковій міліції, що угода не «фіктивна». А якщо офіс суб'єкта господарювання з якихось причин розташовується не за місцем офіційної реєстрації, то факт визнання його «податковою ямою» буде очевидним. Звучить неймовірно, але це сьогоднішні реалії.
Практика і перспективи
Податківці розробили цілу Систему відпрацювання «ризикових» суб'єктів господарювання, яка складається з декількох етапів і передбачає певний алгоритм дій кожного з підрозділів податкової інспекції. Не зупинятимемося детально на нюансах взаємодій, зазначимо лише, що моніторинг господарських угод фіскали проводять щодня.
Найпроблемнішим для бізнесу є третій етап відпрацювання «ризикових» СГ, так званий податковий контроль. Наприкінці кожного звітного періоду, після здачі декларацій щодо податку на додану вартість та закінчення термінів сплати податкових зобов'язань, Державна фіскальна служба в автоматизованому режимі проводить аналіз фінансово-господарських взаємовідносин усіх СГ-платників ПДВ і формує списки «ризикових» підприємств, щодо яких передбачається ймовірність ухилення від сплати податку.
Схематично списки «ризикових» підприємств виглядають так:
Візуально списки «ризикових СГ» становлять собою таблиці з переліками підприємств, які зростають у геометричній прогресії. «Ризикові» платники формуються з 4–5 ланцюгів поставок.
Так, якщо суб'єкт господарювання має взаємовідносини з якимось «поганим» підприємством, і номенклатура товару (роботи, послуги), придбаного в такого підприємства, хоча б частково збігається з номенклатурою реалізації, до списків «ризикових» потраплять усі контрагенти-покупці такого суб'єкта господарювання.
Наслідки потрапляння до «ризикових списків»
Якщо суб'єкту господарювання присвоєно категорію «податкова яма», «транзитер» або «зустрічний транзитер», основне, що може постраждати, – це ділова репутація. У найкращому разі покупцям такого СГ прийде запит від податківців, у якому буде написано, що взаємовідносини з ним є такими, що вказують на факт ухилення від сплати податків.
У найгіршому разі після запиту до покупців прийде податкова перевірка, яка визначить (донарахує) податкові зобов'язання з податку на прибуток і ПДВ за зазначеними взаємовідносинами.
На практиці після таких рухів з боку податкової контрагент-покупець просто відмовляється працювати з постачальником. Крім того, бувають випадки, коли покупці виставляють претензії на суму донарахованого податку або блокують активи постачальника.
Здавалося б, яка різниця компанії, що і де купував її контрагент у третьому ланцюгу поставки? Виявляється, для податкової логічний ланцюг поставки товару (роботи, послуги) важливий ледь не так само, як наявність первинних документів, які підтверджують поставку.
Що це означає? Якщо податківець не побачить у ланцюзі поставок імпортного товару, придбаного компанією, безпосередньо імпортера, то навіть фактична наявність цього товару може не бути приводом для визнання угоди «безтоварною».
Особливо часто з такою проблемою у зв'язку з широтою номенклатури товару і реалізацією на кінцевого споживача стикаються роздрібні мережі.
«Відпрацювання» суб'єктів господарювання, які потрапили до «ризикової» категорії
Насамперед роблять запити на надання документів, які вручають навмисне або направляють за податковою адресою підприємства. За категоріями «податкова яма» і «транзитер», відповідно до встановленого алгоритму, запити вручає податкова міліція.
На цьому етапі відразу виникають колізії та конфлікти. По-перше, для направлення запиту в податкової мають бути певні підстави, зокрема інформація, яка підтверджує факт ухилення від сплати податків, а також зазначення джерел такої інформації. Єдине джерело інформації – доведені списки «ризикових» суб'єктів господарювання, які не є підтвердженням якогось факту, а відображають лише його ймовірність.
Друге, найконфліктніше, питання – це робота податкової міліції. Якщо компанію не знаходять за адресою реєстрації, то стан платника зміниться на «9» (до державного реєстратора направлено відомість про відсутність за місцем перебування), який, у свою чергу, загрожує блокуванням реєстрації податкових накладних, розривом договору електронного підпису і в кінцевому підсумку, якщо не вжити відповідних заходів, анулюванням свідоцтва платника ПДВ.
Але й це ще не все. Якщо податківці вас «не знайшли» (у разі збігу адреси компанії з адресою масової реєстрації висока ймовірність, що вас і не шукатимуть), до підрозділу податкового аудиту від податкової міліції надходить така інформація: «За місцем перебування немає; встановити посадових осіб підприємства неможливо; первинних документів, які б підтверджували ведення господарської діяльності, немає; працівників, транспорту, виробничих потужностей, складських приміщень немає. Отже, діяльність суб'єкта господарювання має ознаки нереальної і спрямованої на надання податкової вигоди третім особам».
Підрозділ податкового аудиту, посилаючись на інформацію податкової міліції, додатково додаючи інформаційний витяг із податкових баз, складає так звану податкову інформацію, висновок якої приблизно такий: «За результатами проведених заходів підтвердити обсяги задекларованих господарських операцій неможливо...» Податкову інформацію такого характеру направляють у податкові інспекції, на обліку в яких стоять контрагенти-покупці, а також вона відображається в інформаційних базах фіскальної служби.
Тож одного прекрасного дня підприємство дізнається, що зареєструвати податкові накладні і подати звіти немає можливості, а його господарська діяльність «фіктивна».
На наступному етапі податкова перевірка приходить уже до покупця такого підприємства. І тут події можуть розвиватися по-різному:
І. Якщо підприємство належить до категорії «транзитер», а придбані товари (роботи, послуги) було реалізовано, знімається і податковий кредит, і відповідне податкове зобов'язання, а матеріали перевірки направляють по ланцюгу поставки;
ІІ. Якщо підприємство належить до категорії «вигодонабувач», то податковій уже не буде цікаво, чи пішов цей товар (робота, послуга), чи ні. Буде проведено позапланову перевірку, а суми ПДВ та податку на прибуток за взаємовідносинами з таким контрагентом буде виставлено як податкові зобов'язання разом із штрафними санкціями та пенею.
Результатом відпрацювання «податкової ями» і «транзитера» може бути або акт з донарахуваннями (якщо товар не реалізовано), негативна податкова інформація, «транзитний акт» (коли знімається і поставка, і реалізація), або – найпозитивніший результат – складають висновок про недоцільність проведення перевірки (коли податківці бачать джерело походження товару та підтверджують відсутність критеріїв «фіктивності»).
Результатом відпрацювання «вигодонабувача» може бути або акт із донарахуваннями, або той же висновок про недоцільність. У дуже рідкісних випадках, знову-таки коли СГ не можуть знайти, складають негативну податкову інформацію.
Для розуміння актуальності ситуації варто зауважити, що тільки в Києві щомісяця в категоріях «податкова яма» і «транзитер» доводять по кілька тисяч підприємств.
Ще одна безглуздість алгоритму відпрацювання «ризикових» підприємств полягає в тому, що для проведення контрольно-перевірної роботи підприємства з доведеного ланцюга не обов'язково мати матеріали перевірки підприємства-постачальника.
У зв'язку з цим частими є випадки перевірок, за яких ревізор посилається на «негативну податкову інформацію» не щодо вашого постачальника, а щодо контрагента десь у третій чи четвертій ланці; або основною доказовою базою податківців є аналіз Єдиного реєстру податкових накладних якогось із підприємств ланцюга.
Із ким працюємо?
На сьогодні для багатьох суб'єктів господарювання актуальне питання, як зрозуміти, чи є контрагент «ризиковим». Однозначної відповіді не існує. Причиною цього є «масштабність» вибірок, які робить ДФС. Виходячи з зазначеного вище, навіть найбільш добропорядний і чесний платник податків може мати в третій-четвертій ланці компанії, які, за визначенням податкової, виявляться «ямами».
У нинішньому періоді реформування (якщо цей процес можна назвати таким) фіскальна служба заявляє про впровадження нового «системного підходу до аналітичної роботи», та тільки хура й досі там.
Вибірки з величезною кількістю підприємств, до яких податківці мають претензії, масові «візити» перевіряючих, гігантський масив матеріалів перевірок, здебільшого неякісних, які не мають за собою реальних надходжень до бюджету, створюють той скрипучий громіздкий механізм, який називається фіскальною службою.
Клубок такої безглуздої нелогічної роботи податківців тягне за собою серйозні проблеми для бізнесу, які полягають щонайменше у витрачанні значних коштів і нервів на судові тяжби, розгляди з податковою міліцією, розв’язання конфліктних ситуацій із партнерами.
Складання матеріалів перевірок часто призводить до появи необґрунтованої недоїмки зі сплати податків, сприяє втраті ділової репутації та закриттю бізнесу. А іноді, прикриваючись таким відпрацюванням, податкова прямо тисне на бізнес.
Бізнесу залишається лише сподіватися, що в рамках сьогоднішньої податкової реформи все-таки буде наведено лад в адмініструванні та контрольно-перевірній роботі податківців, а зниження податкових ставок дасть змогу підприємствам не шукати шляхів «виведення» грошей, а чесно сплачувати справедливі податки. Шляхи розв’язання проблеми є, вони реальні, і їх цілком можливо впровадити.