Назва магазину не замінює імені ФОП у наказі ДПС: рішення Верховного Суду у справі про фактичну перевірку

1. Суть конфлікту: магазин в наказі на перевірку є, а підприємця немає
2. Чому перевіряють не магазин, а його власника?
3. Що буде далі?
4. Практичні висновки для бізнесу

Коментар до постанови Верховного Суду від 06.08.2026 р. у справі №340/3794/25

Суть конфлікту: магазин в наказі на перевірку є, а підприємця немає

ФОП оскаржила ППР, винесені за наслідками фактичної перевірки. Підстава – у наказі про призначення перевірки фігурувала лише господарська одиниця (магазин) з продажу товарів за певною адресою. Без ПІБ та податкового номеру підприємця. Тобто без чіткої індивідуалізації особи, щодо якої призначена перевірка.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов відхилили. Вони вирішили, що наявності адреси та назви торговельної точки достатньо, аби зрозуміти, кого перевіряють. Верховний Суд із таким підходом категорично не погодився.

Чому перевіряють не магазин, а його власника?

Верховний Суд нагадав, що наказ про проведення перевірки – це не внутрішній документ податкової служби. Це юридичний акт індивідуальної дії. Він повинен стосуватися конкретного платника податків. Саме з моменту отримання (чи пред’явлення) такого наказу особа дізнається, що саме щодо неї розпочато контрольний захід, які його межі, підстави та обсяг.

Пункт 81.1 ПКУ прямо вимагає, щоб у направленні на перевірку та в наказі були зазначені, зокрема, найменування платника податків, його реквізити (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), об’єкт перевірки, вид і підстави перевірки. Ці вимоги мають імперативний характер. Тобто, виконувати їх потрібно без змін і тлумачити їх ДПС на свій розсуд не може.

Комерційне найменування чи назва магазину, який належить ФОПу, не є суб’єктом податкових правовідносин. Бо податки в цій ситуації платить ФОП, а не його магазин.

Носієм прав і обов’язків залишається конкретна ФОП або юридична особа. Якщо наказ дозволяє лише припустити, що десь у торговому центрі хтось торгує, але не дає однозначно встановити, щодо кого саме призначено перевірку, – індивідуалізація відсутня. А отже, перевірка призначена з порушенням закону.

Важливо!

В коментованій справі Верховний Суд не скасував ППР. Він встановив порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, які підтримали ДПС. Ці порушення не дозволяють встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Тому справу №340/3794/25 направлено на новий розгляд.

Натомість Верховний Суд недвозначно дав судам зрозуміти, що у кожному конкретному випадку, якщо підстави позову обґрунтовані неправомірністю призначення перевірки, суди повинні перевірити наявність фактичних підстав більш предметно.

Що буде далі?

ППР не скасоване. Тому хтось (і податківці в першу чергу) можуть сказати: ну добре, не написали ПІБ підприємця, але ж перевірили саме його підприємця, він знав, що його перевіряють, до перевірки допустив і документи під час перевірки надавав. Навіщо чіплятися до формальностей?

Як свідчить ця постанова, Верховний Суд не вважає такі помилки формальними і несуттєвими. Платник податків повинен мати можливість заздалегідь (або принаймні в момент початку перевірки) зрозуміти, що саме щодо нього, а не щодо «магазину з такою назвою» проводять контроль. Без цього порушується принцип правової визначеності.

Але тепер цю визначеність, чи була вона під час призначення і проведення фактичної перевірки, повинен оцінити суд попередньої інстанції.

Якщо в наказі вказано конкретний об’єкт, наприклад, магазин із визначеною назвою та точною адресою, що дозволяє однозначно ідентифікувати місце здійснення діяльності саме конкретним суб’єктом господарювання, тоді наслідки перевірки можуть визнати законними. Але, якщо йдеться про торгівельний центр або супермаркет, де за однією адресою може бути велика кількість магазинів, які належать різним ФОПам, – індивідуалізація відсутня.

Практичні висновки для бізнесу

1. Як тільки податківці пред’явили документи про перевірку – дивіться, чи є там ваше ПІБ (або повне найменування юридичної особи), код, чіткий об’єкт і т.п.. Якщо ні – фіксуйте це.
2. Надання документів і допуск до перевірки не завжди нівелюють дефект наказу. Якщо перевірка незаконна з самого початку, її результати можна успішно оскаржити.
3. У суді варто акцентувати увагу на індивідуалізації документів ДПС. Верховний Суд вже не перший раз (читайте про це, зокрема, тут) дослухається до аргументу «наказ не дозволяв однозначно встановити, щодо кого призначено перевірку».