Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Ситуація: на підставі даних річного звіту ДКЦПФР прийнято Розпорядження, яким встановлено порушення позивачем п. 3 ст. 155 ЦК України щодо невідповідності вартості чистих активів акціонерного товариства розміру його статутного фонду. АТ зобов’язано усунути порушення, для чого у Розпорядженні ДКЦПФР визначено строк із наступним поінформування про таке виконання.
Позиція АТ: товариство перебуває у процесі реструктуризації, якою передбачено, що приведення розміру статутного фонду товариства до розміру чистих активів здійснюватиметься після проведення заходів зі списання та реалізації основних засобів, які не використовуються у виробничому процесі.
Суди попередніх інстанцій цілковито підтримали позицію АТ.
Проте ВАСУ вважає таку позицію помилковою з огляду на таке.
Згідно з п. 8 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» ДКЦПФР застосовує до юросіб фінансові санкції, зокрема, за невиконання або несвоєчасне виконання розпоряджень Комісії щодо усунення порушень законодавства на ринку ЦП. Так, територіальним управлінням Комісії було правомірно накладено на АТ штраф за невиконання Розпорядження.
Причому затвердження ФДМУ плану реструктуризації АТ у цьому випадку не звільняє останнє від усунення порушень у строк, визначений Розпорядженням.
Колегія суддів ВАСУ також враховує, що АТ мало підстави та право звернутися з клопотанням про продовження терміну, встановленого для виконання Розпорядження, проте воно таким правом не скористалося.
Також колегія суддів зазначає, що у цьому випадку фінансові санкції були застосовані не за господарську діяльність, а за правопорушення на ринку ЦП згідно із Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Тож приписи ст. 250 ГК України у частині строків притягнення юрособи до відповідальності не можуть бути застосовані.
З цього рішення напрошуються два невтішні висновки.
Висновок 1 — просто невтішний. Якщо АТ виконує програму реструктуризації, то з метою виконання розпоряджень ДКЦПФР (наразі — НКЦПФР) слід двічі вносити зміни до статуту. Або узгоджувати строки реструктуризації між ФДМУ та ДКЦПФР.
Висновок 2 — зовсім не втішний. За змістом наведеного нами рішення, Розпорядження винесено 25.01.2007 р., з урахуванням продовження строків виконання — до 31.12.2007 р., акт про порушення на ринку ЦП складено 21.10.2009 р., а постанову про накладення штрафу за порушення діяльності на ринку ЦП винесено 29.10.2009 р.
Отже, сам Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» не встановлює строків для застосування відповідальності за порушення вимог цього Закону, а ст. 250 ГКУ взагалі цих порушень не стосується, бо йдеться про невиконання розпорядження (а не порушення правил здійснення госпдіяльності).
