Замість оплати транспортних послуг – поворотна фінансова допомога
Між фізичною особою-підприємцем (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю (Замовник) укладено договір на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування. ФОП надавав Замовнику послуги з перевезення як в Україні, так і за її межами, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та рахунками-фактурами.
Замовник оплатив Виконавцю вартість наданих послуг загалом на суму більше 2 млн грн шляхом перерахування коштів на рахунок ФОП. У платіжних документах в графі «Призначення платежу» було вказано, що кошти перераховуються ФОП за надані ним послуги транспортно-експедиційного обслуговування.
Проте податкова інспекція провела планову перевірку фізичної особи-підприємця та встановила, що з отриманих ним 2 млн грн в рамках виконання умов транспортного договору, ФОП не всі ці кошти зарахував собі в дохід. Так, дохід ФОП був занижений на 300 тис грн, що були перераховані Підприємцю вісьмома платіжними дорученнями.
Пояснення фізичної особи-підприємця
З позиції ФОПа ці 300 тис грн – поворотна безпроцентна фінансова допомога від Товариства, а не оплата за транспортні послуги. ФОП надав для перевірки відповідний договір, укладений між ним та Контрагентом. Крім того, фінансова допомога була повернута Товариству.
Щодо призначення платежу в восьми платіжних документах, ФОП пояснив, що Товариство помилково зазначило в них оплату транспортних послуг. Це підтверджується листами-уточненнями від Товариства на ім’я ФОП. Відповідно до цих листів, ТОВ просило ФОПа зарахувати кошти, що надійшли відповідно до вказаних платіжних доручень, як поворотну фінансову допомогу, згідно відповідного договору.
Висновок Верховного Суду
Згідно з п. 30.1 Закону «Про платіжні системи», переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок. Тому уточнення інформації, вказаної у реквізиті «Призначення платежу», виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку.
Зазначене підтверджується листом НБУ від 09.06.2011 р. №25-111/1438-7141. Після списання коштів з рахунка платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами без участі банку.
Крім того, Суд зазначив: економічний зміст тієї чи іншої господарської операції визначається платниками податків самостійно та на власний розсуд, а не контролюючим органом. Отже, платник не позбавлений законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності у межах цивільного законодавства. Зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами.
З повним текстом судового рішення Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 809/34/17 можна ознайомитися тут.
Як правильно змінити призначення платежу?
В іншій справі Верховний Суд акцентував увагу на порядок зміни призначення платежу. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦКУ, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Таким чином, учасники господарських правовідносин можуть здійснювати юридично значущі дії шляхом обміну листами. Це їх пряме, закріплене законом, право.
У даній справі контрагенти узгодили питання зміни призначення платежу у відповідних платіжних дорученнях шляхом обміну листами про уточнення (зміну) призначення платежу. В листах зазначено суть помилки і яке призначення платежу слід вважати правильним, та підтвердження контрагента щодо правильності змін в платіжному дорученні.
З повним текстом постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 р. у справі № 805/3469/17 можна ознайомитися тут. Верховний Суд 30 липня 2018 року відмовив ДФС у відкритті касаційного провадження. Оскільки сума позову становила менше 176 200 грн, Суд констатував, що дана справа незначної складності, тому не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, якщо обидві сторони договору згодні змінити призначення платежу, мають відповідний договір, як підставу для заміни, та обмінялися відповідними листами-погодженнями, вони мають на це повне право. Це підтверджується як нормами законодавства, так і позицією НБУ та Верховного Суду. А ДФС залишається лише погодитися з такою практикою, тому що втручатися у диспозитивні відносини між сторонам договору фіскали не мають жодного права.