Постанова ВС від 26.06.2019 р. справа №821/1249/17
За результатами проведеної фактичної перевірки магазину ФОПа встановлено порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» – зберігання алкогольних напоїв у місці, не внесеному до Єдиного держреєстру місць зберігання.
До ФОПа застосовані штрафні санкції у розмірі 17 000 грн.
ФОП, враховуючи велику суму штрафу, вирішив його оскаржити в суді.
Суд звернув увагу на недотримання органами ДФС встановленого порядку. Адже акт обстеження містить інформацію про виявлення у магазині ФОПа двох холодильників з пивом, втім інформації про марку пива, відсотковий вміст алкоголю та кількість пляшок, тобто про те, що пиво алкогольне, даний акт не містить.
Тобто можливо, порушення і було, але оскільки податківці його не зафіксували документально як належить, то ФОПа слід звільнити від штрафу.
Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що дійсно порушення процедури було. Але порушник не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків. Тому, будь ласка, сплатіть штраф.
А вже ВС у коментованому нами рішенні поставив крапку – оскільки у ДФС немає належних доказів порушення, то штраф скасовано...
Водночас, оскільки йдеться про вимогу Закону №481 вносити місця зберігання алкогольних напоїв до відповідного Реєстру, то наголосимо ще на одному важливому моменті.
За приписом ст. 15 Закону №481 зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
Верховний суд у постанові від 04.12.2018 р. справа №820/2208/18 наголосив, що магазин, який належить підприємцю, є місцем реалізації, а не місцем зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки в ньому безпосередньо здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами, що не підпадає під ознаки місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тому не потребує внесення до Єдиного реєстру місць зберігання.
Місця зберігання алкоголю у періоді переоформлення ліцензії
У цій постанові від 04.12.2018 р. справа №820/2208/18 ВС звернув увагу ще на один важливий момент – відсутність ліцензій не доводить факту зберігання товару у магазині у зазначений період часу, а тому жодних штрафних санкцій не може бути застосовано. Отже, якщо не зафіксували факт зберігання у акті - відсутність ліцензії не проблема.
А якщо б довели, що алкоголь зберігався і ліцензії не було?
У постанові ВС від 12.06.2018 р. у справі №813/3034/17 спірною стала ситуація зберігання алкоголю під час переоформлення (кілька днів від дати закінчення попередньої до дати отримання нової).
Суб’єкти гоподарювання при поданні заяв до органів ДФС стикаються з проблемами отримання ліцензій наступного дня за датою закінчення дії попередньої.І при поданні заяви продавці алкоголю, як правило, вказують дату отримання ліцензії, на якій наголошують самі фіскальні органи.
Тож, у переважній більшості випадків, між датою закінчення дії попередньої та датою початку дії нової ліцензії завжди проходить певний час – від кількох днів до кількох тижнів.
Тому виникає питання – чи можуть за таких обставин у періоді переоформлення ліцензії та за відсутності фактів продажу алкоголю, застосовуватися штрафні санкції за зберігання алкоголю без ліцензії та без внесення до Реєстру місць зберігання?
У справі №820/2208/18 Верховний Суд також звертає увагу органів ДФС на те, що податковий орган, приймаючи рішення про видачу ліцензії з терміном дії, починаючи з дати, визначеної ФОПом у заяві на видачу ліцензії (а не з дати, наступної за датою закінчення строку ді попередньої), хоча і діяв в межах наданих йому строків, проте мав всі можливості для встановлення іншого строку її дії, який би був більш сприятливим для платника податків. Реалізація дискреційних повноважень податкового органу не повинна створювати штучних перешкод для здійснення законної діяльності суб'єкта господарювання.
У справі №813/3034/17 ВС також наголошує на тому, що хоча на момент проведення фактичної перевірки строк дії попередніх ліцензій на роздрібну торгівлю тютюновими та алкогольними напоями сплинув (діяли до 13 червня 2017 року), а строк дії нової починався з 16 червня 2017 року, все ж ці факти не змінюють наведених вище висновків.
Адже місцем здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами Товариства згідно з новими ліцензіями є та ж адреса, за якою й зберігалася продукція, виявлена податковим органом під час проведення перевірки.
Відповідно до ч. 36 ст. 15 Закону №481 передбачено, що суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
Відтак, обов'язок у суб'єкта господарювання щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникає саме після отримання останнім ліцензії та відповідності такого місця поняттю «місце зберігання» (не місце торгівлі!).
Порада: оскільки на сьогодні Верховний суд не змінив свою позицію щодо застосування норм Закону №481, у т.ч. на період переоформлення ліцензій, продавцям алкоголю (ФОПам та ЮО) варто мати під руками наведену вище судову практику та використовувати її під час складення заперечень до актів фактичних перевірок, при поданні скарг до ДФС та до позовів до суду.