Повне судове рішення від 26.06.2019 р. у справі №808/1641/16.
Платник придбав у контрагента товар – гідравлічний прес. Прийшла податкова перевірка, визнала операцію безтоварною та нарахувала додатково півмільйона ПДВ. На додачу до цього, Верховний Суд скасував судові рішення, прийняті на користь платника, та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для додаткового дослідження всіх фактичних обставин.
Чому покупцю – платнику ПДВ так не пощастило?
По ланцюгу постачання не простежується факт придбання товару.
По-перше, тому, що товар він купував не у виробника. Цей товар рухався по певному ланцюгу продавців і покупців, і цей платник податків був в цьому ланцюзі 5-м (а міг би бути і 105-м). А податківці врахували при перевірці такого платника те, що відбувалось із попередніми власниками такого товару!
Так, 4-та по ланцюгу постачання товару фірма була ліквідована судом у процедурі банкрутства. А через 7 місяців після своєї ліквідації ця фірма – банкрут уклала договір поставки товару на адресу 3-ої по ланцюгу постачання компанії. Контрагент платника придбав товар у цієї 3-ї компанії та перепродав його платнику.
Враховуючи вищевикладене, контролюючий орган стверджує про імітацію господарської операції щодо придбання товару, введення в обіг якого не підтверджується законним джерелом реального походження у попередніх ланках ланцюга постачання.
І ВС підтримав аргументи ДФС (!) та заявив:
Судам необхідно було перевірити і факт реального руху активів по всьому ланцюгу постачання, адже без встановлення вказаних обставин факт отримання позивачем товару (гідравлічний прес для вулканізації гуми) саме від Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Енерго-Стандарт», а не від іншого постачальника, не може бути підтверджено.
Фактично, Верховний Суд вирішив, що для підтвердження реальності операції, необхідно в судовому порядку з`ясовувати, чи справді відповідні активи отримано від указаного у первинних документах контрагента та за передбаченими договірними умовами.
З цією метою, ВС зобов’язує суди нижчих інстанцій встановлювати конкретних фізичних осіб, які від імені контрагентів брали участь в укладанні та виконанні договору поставки та допитати таких осіб щодо умов здійснення сумнівних операцій.
На нашу думку, Верховний Суд скидає проблему з хворої голови на здорову. Якщо товар не придбавався в реальності на четвертому в ланцюзі постачальнику, це не свідчить і не є доказом, що платник не міг в реальності придбати цей товар у свого контрагента.
Більш того – податківці не заперечували факт існування товару у платника. Це, в принципі, легко встановити, якщо провести інвентаризацію. Вони наполягали на тому, що платник цей товар придбав у не задекларованого контрагента. А звідки, насправді, фіскалам про це знати? Це лише їх здогадка. Адже, може бути й так, що саме контрагент придбав товар у не задекларованого постачальника і повністю легально перепродав цей товар платнику. Чому в такому випадку відповідати повинен саме платник?
Отже, і податківці, і ВС змушують покупця перевіряти джерела походження товару у свого постачальника, і контрагента свого постачальника і т.д. до нескінченності. І не дай бог, десь не буде документів на перевезення такого товару чи потужностей для його зберігання (про що далі).
Кредиторська заборгованість перед постачальником.
На думку податківців, наявність заборгованості платника перед Контрагентом за поставлений товар теж свідчить про безтоварність операції. Тобто, якщо за товар не заплачено, то і постачання такого товару не було?
Сміливе припущення. Тим більше, у випадку, коли факт наявності товару у платника не заперечується.
Проте, нажаль, ВС не прокоментував цей шедевр фіскальної логіки.
Недоліки у первинних документах.
Згідно умов Договору поставки, платник самостійно забирає товар у контрагента. Проте завантаження товару у транспортні засоби виконується силами саме контрагента. Ось ця маленька умова Договору опинилася під пильною увагою і податківців, і ВС.
А все тому, що у ТТН на перевезення не було зазначено повної адреси місць навантаження та розвантаження. А в податковій накладній не заповнена графа «код УКТ ЗЕД» для імпортованого товару, що порушує вимоги п. 201.1 ПКУ.
Така умова Договору дала привід ВС стверджувати, що відсутність у ТТН адреси навантаження позбавляє можливості ідентифікувати реальну участь контрагента у виконанні поставок.
Отже, суди тепер перевіряють можливості контрагента виконати договірні умови з врахуванням характеристик товару (габарити, маса). Зокрема, наявність складських приміщень, де зберігалися гідравлічні преси, адреса таких приміщень, наявність обладнання, яке використане для завантаження товару, встановити осіб, які безпосередньо виконували такі завантажувальні роботи.
Втім, є рішення і на користь платників
Не завжди ВС змушує платників працювати детективами по всьому ланцюгу постачання. Так у рішенні від 22 серпня 2019 року Верховний Суд зробив протилежний до наведеного вище висновок та зазначив:
«Правовідносини ж контрагента із третьою особою у ланцюгах постачання, зокрема із ТОВ «КПД-Будтехніка», з якою позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку».
Крім того, з приводу ланцюга постачання в постанові ВС від 15 серпня 2019 зазанчено наступне:
«Висновки відповідача ґрунтуються на податкової інформації відносно контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи».
А у постанові ВС від 1 серпня 2019 року взагалі вказано:
«Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.
Платник податків (покупець товарів (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на визначення скоригованого доходу з врахуванням витрат, понесених у зв`язку з його отриманням, та на податковий кредит за неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними».
Такі висновки Суду обумовлені тим, що податкове законодавство не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.
Позитивна практика щодо відсутності ТТН.
У постанові від 14 серпня 2019 року Верховний Суд вказав, що посилання контролюючого органу на відсутність у позивача ТТН (а також довіреності на одержання цінностей) є безпідставними, оскільки, наявність транспортних документів на перевезення ТМЦ не є обов`язковими за договором купівлі-продажу.
Поради платникам податків.
Наявність різних рішень по аналогічним ситуаціям говорить про те, що сталої практики по ним ще немає. Але, щоб не потрапити під негативні наслідки, їх слід враховувати.
Пильну увагу необхідно приділяти умовам договору та реальним можливостях контрагента виконати всі свої зобов’язання. Мається на увазі, наявність у контрагента фізичної можливості реалізувати договірні наміри сторін.
Зі свого боку, податківці вже давно говорять про те, за якими ознаками вони визнають «схемників» – тобто, тих, хто за рахунок удаваних операцій намагається оптимізувати суму податків до сплати. Про ці ознаки ми писали тут.