«Вісник. Офіційно про податки»
Суд визнає, що камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.
Пунктом 50.2 ПКУ визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Отже, цією нормою встановлено обмеження щодо подання уточнення показників поданої звітності лише у разі проведення документальної планової або позапланової перевірки. Тому у разі отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.
Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом ППР за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне ППР за наслідками такої камеральної перевірки, має встановити дійсний обов’язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд, у постанові від 19.09.2019 р. у справі №815/4013/14, погодився з позицією судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, адже платником податків відкориговано дані з декларації з ПДВ за березень 2014 року шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань до моменту прийняття ППР.
Крім того, Суд відхилив доводи контролюючого органу про те, що саме він самостійно виявив помилку в податковому обліку позивача, засвідчивши це в акті перевірки, оскільки такий акт, як правильно було встановлено судами попередніх інстанцій, був прийнятий на підставі камеральної перевірки, тобто за відсутності позивача і був йому вручений на наступний день від дня фактичного надіслання позивачем уточнюючого розрахунку. Тобто фактично платник податків, не маючи на руках акта, самостійно виявив допущену ним арифметичну помилку в поданій податковій декларації за березень 2014 року.
Отже, позивач не допустив порушень вимог ПКУ, що свідчить про протиправність прийняття спірного у цій справі ППР.