Фабула судового акта: Фізична особа-підприємець (ФОП, позивач) звернувся до суду з позовом до обласного управління Держпраці про визнання протиправними і скасування наказу відповідача та постанови про накладення штрафу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачем було незаконно проведено перевірку ФОП, на підставі якої зроблено помилковий висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено частково: визнано протиправною і скасовано зазначену постанову про накладення штрафу за допущення до роботи без оформлення трудових відносин трьох осіб. Однак постановою апеляційного адміністративного суду зазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглядв цю справу у зв’язку з касаційною скаргою ФОП, в який останній посилався на те, що суд апеляційної інстанції поверхнево дослідив цивільно-правові договори та не встановив суть ймовірного порушення, зокрема не вказав, в чому саме полягає допуск до роботи осіб без належного оформлення, адже під час перевірки навіть не були встановлені самі особи.
ВС/КАС рішення апеляційного адміністративного суду залишив без змін, зазначивши, зокрема, -оскільки угоди, укладені ФОП з фізичними особами не були спрямовані на кінцевий результат, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових договорів, такі угоди не є цивільно-правовими та не підтверджують наявність цивільно-правових (договірних) відносин.
Касаційний суд також нагадав, що за змістом ст. 21 КЗпП трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Тобто трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Водночас, взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати також і на підставі цивільно-правового договору. При цьому, цивільно-правові угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Крім цього, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
ВС/КАС, надаючи оцінку обставинам справи і наявним доказам, звернув увагу на те, що предметом укладених договорів ФОП з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Зокрема, фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначався обсяг виконуваної роботи, а обумовлювався у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги). В самих договорах не зазначалось, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначалось переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо. Наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі робіт (послуг) також не містили ні результату роботи, ні її обсягу, видів тощо, а у вказаних актах визначено період виконання роботи та частковий розмір оплати.