Фабула судового акта: З матеріалів справи убачається, що позивач працював на посаді начальника охорони Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України (відповідач, Інститут) з 3 вересня 2003 року. Згідно з актом від 26 серпня 2015 року, складеного та підписаного заступником директора із загальних питань, провідним бухгалтером та інженером з підготовки кадрів, позивач 26 серпня 2015 року о 12 год. 40 хв. знаходився на робочому місці в нетверезому стані (відчувався різкий запах алкоголю, спостерігались хитлива хода, надзвичайна балакучість, безглузді погрози), у звязку із чим йому запропоновано пройти медичний огляд з приводу стану спяніння. Як зазначається в акті, праціник відмовився пройти медичний огляд за направленням з приводу його знаходження на робочому місці в нетверезому стані. З огляду на ці обставини та на підставі службової записки заступника директора та вказаного акту відповідним наказом по Інституту позивача було відсторонено від роботи у звязку із знаходженням на робочому місті у нетверезому стані.
При цьому останній відмовився від надання пояснень з приводу знаходження на робочому місці в нетверезому стані, про що комісією складено відповідні акти. 01 вересня 2015 року керівник Інституту звернувся до голови профспілкового комітету з поданням про надання згоди на розірвання трудового договору з працівником з підстав, передбачених пп. 7 ст. 40 КЗпП України, яку профспілка працівників НАН України надала. Наказом від 14 вересня 2015 року позивача було звільнено з займаної на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП.
Оскаржуючи наказ до суду, позивач вказував, що його звільнення є незаконним, пов'язане із упередженим ставленням до нього заступника директора Інституту, медичний висновок для підтвердження його нетверезого стану відсутній, і він не перебував на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння. Рішенням суду першої інстанції, залишених без змін ухвалою апеляційного суду, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
На обгрунтування касаційної скарги позивач зазначав, що звільнення його з роботи здійснено незаконно, оскільки до нього не застосовувались дисциплінарні стягнення, він не давав пояснень та не підписував ніяких, пов’язаних зі звільненням, документів, медична експертиза на підтвердження стану сп'яніння не проводилась.
Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду судові рішення залишив без змін, нагадавши, що нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.
Суд також послався на п. 25 постанови Пленуму ВСУ № 9, відповідно до якого на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки.
Таким чином, враховуючи, що перебування позивача на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння підтверджено актом, складеним та підписаним трьома посадовими особами роботодавця, а також поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні, той факт, що позивач відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння за направленням відповідача, самостійно відповідний медичний огляд не пройшов, профспілкова організація надала згоду на його звільнення за п. 7 ст. 40 КЗпП, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що звільнення позивача було проведено відповідно до вимог трудового законодавства.
