Коментар до Постанови ВС від 11.02.2021 р., справа №1540/3742/18
За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов’язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
У постанові ВСУ від 26.10.2016 року у справі №6-1395цс16 зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
КСУ у рішенні №9-рп/2013 від 15.10.2013 р. виходив з того, що при розгляді в позовному провадженні трудового спору про стягнення належної працівникові заробітної плати положення ч. 2 ст. 233 КЗпП підлягає застосуванню у випадках пред’явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень не пов’язане з фактом нарахування чи ненарахування роботодавцем спірних виплат.
Суди: компенсація за невиплату доходу не залежить від нарахування
Якщо йдеться про виплату зарплати за судовим рішенням, то ВСУ у постанові від 11.07.2017 р. у справі №21-2003а16 роз’яснив, що Закон «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 р. №159, не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов’язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати.
Компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць. І це означає, що має існувати обов’язкова складова обчислення компенсації – невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини, справа «Меньшакова проти України» (заява №377/02) від 08.04.2010 р., ст. 117 КЗпП надавала заявниці право на отримання компенсації за несвоєчасну виплату заборгованості зі заробітної плати до дня її фактичної виплати, навіть за періоди невиконання рішення, якими присуджували таку виплату.
А коментованою нами справою працівник вимагав компенсації за порушення строків виплати коштів за судовим рішенням – середньої зарплати за вимушений прогул. Рішення суду датовано 20.07.2017 р., набрало законної сили 17.10.2017 р., фактична виплата здійснена – 13.11.2017 р.
Суд нагадали, що відповідно до ст. 1 та 2 Закону від 19.10.2000 р. №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі – компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2).
Підставою для компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
- нарахування громадянину належних йому доходів, а саме: заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
- доходи (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата) не повинні мати разового характеру;
- порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
- затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
- зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Тож визначальними обставинами для виплати компенсації є лише дати нарахування та виплати вказаних доходів.
А як вважає ВС?
ВС зі своєї сторони додав, що компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини роботодавця не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Якщо суми нараховуються за рішенням суду, підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів.
Однак, оскільки в даному випадку нараховані (перераховані) фізособі кошти були виплачені у період, менший за один календарний місяць, тому підстави для виплати компенсації відсутні.
Загалом ВС підтверджує відсутність підстав для виплати компенсації, проте з тих підстав, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, нарахований та стягнутий за рішенням суду, не є заробітною платою у розумінні як Закону «Про оплату праці», так і Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому не підлягає компенсації.
Вочевидь, це ще не остання позиція ВС з питань виплати компенсації як за порушення строків виплати зарплати (незалежно від факту її нарахування), так і за невиконання судового рішення щодо виплати доходів роботодавцями. Проте, яку позицію суд підтримає наступного разу, покаже час.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!