Визначення юрисдикції спору не повинно ставитися у залежність від додержання вимог законодавства в межах фактичної процедури створення фермерського господарства.
На цьому наголосила Велика палата Верховного Суду у справі №922/1830/19, відступаючи від висновку, який вона зробила раніше, повідомляє «Закон і Бізнес».
Прокурор подав позов про визнання недійсним договору та повернення ділянок, які, на думку позивача, особа отримала не для створення нового фермерського господарства, а для іншої підприємницької діяльності.
Справа була передана на розгляд ВП ВС для відступу від її правового висновку, висловленого в постановах від 20.03.2019 у справі №619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі №621/2501/18, від 15.01.2020 у справі №698/119/18 та від 12.05.2020 у справі №357/1180/17, щодо цивільної юрисдикції спорів про повторне надання фізичній особі земельної ділянки для ведення ФГ.
ВП ВС зауважила, що земельні відносини, які є основою створення та діяльності ФГ, проходять у динаміці два етапи: отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення ФГ; створення ФГ, унаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач.
Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.
Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, ВП ВС дійшла висновку, що de jure отримує землю фізична особа – засновник ФГ, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.
Аналіз наявної практики ВП ВС засвідчує, що як у випадку визначення цивільної, так і у випадку визначення господарської юрисдикції спору ділянки виділялися для ведення ФГ фізичній особі, що оформлялося відповідним актом уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Підхід до визначення юрисдикції залежно від обставин, які встановлюватимуться після відкриття провадження у справі, під час розгляду справи по суті, значно ускладнює вибір юрисдикції, що, в свою чергу, негативно відображається на доступі до правосуддя.
Тож ВП ВС вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у зазначених вище постановах. Відповідно, вона зазначила, що спори щодо користування землями ФГ, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення ФГ і того, чи створила вона це господарство.