ДПСУ розповідає, що судом касаційної інстанції підтримано позицію контролюючого органу щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, якими до платника застосовано штрафні санкції за здійснення роздрібної торгівлі пальним через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у ліцензії, та за ненадання документів до перевірки на письмове звернення контролюючого органу.
Судом касаційної інстанції засвідчено, що суд апеляційної інстанції зробив правильні висновки, обґрунтовано при цьому відхиливши посилання позивача щодо дотримання ним процедури внесення змін до ліцензії, оскільки вчинення ліцензіатом належних дій щодо внесення змін до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не спростовує здійснення ним розрахункових операцій до внесення контролюючим органом у встановленому порядку змін у додаток до ліцензії через РРО, тобто відомості про який відсутні у ліцензії на час проведеного контрольного заходу.
Відхиляючи доводи позивача про дотримання ним процедури внесення змін до ліцензії, суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що визначення законодавцем порядку та строку внесення змін до ліцензії не наділяє суб'єкта господарювання правом здійснення ліцензованої діяльності до внесення відповідних змін до ліцензії, й тому обґрунтовано резюмував, що позивач не мав права використовувати електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що не внесений до ліцензії, для здійснення ліцензованої діяльності з продажу пального, з посиланням на подальше внесення таких даних до додатка до ліцензії. Адже за нормами ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон №481/95-ВР) суб'єкт господарювання не звільняється від відповідальності за відповідне правопорушення, вчинене у межах встановленого частиною п'ятдесят четвертою ст. 15 Закону №481/95-ВР строку.
Також у відповідь на письмове звернення податкового органу про надання копій документів позивач надав документи не у повному обсязі. Роблячи висновки в цій частині спору, суд апеляційної інстанції зауважив, що визначене п. 86.7 ПКУ право платника податку подати додаткові документи і пояснення разом із запереченнями на висновки завершеної податкової перевірки не звільняє його від визначеного п. 85.2 ПКУ обов'язку надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Суд касаційної інстанції погоджується з цим висновком, оскільки надання запитуваних документів поза межами проведеного контрольного заходу разом із запереченнями на акт перевірки не спростовує ненадання означених документів у визначений податковим органом строк при здійсненні податкового контролю, за що до позивача застосовано штрафні санкції.
Отже, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 27.06.2024 у справі №580/4890/23 касаційну скаргу Касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 – залишено без змін.