Коментар до Постанови ВС від 19.02.2025 у справі №904/3057/22
Багато хто чув про санкції, які накладаються Радою національної безпеки та оборони України (далі – РНБО) на фізосіб. Вони накладаються з різних підстав, але зміст таких санкцій дуже жорсткий.
Які персональні санкції може застосувати РНБО:
- блокування активів – тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
- обмеження торговельних операцій;
- обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;
- запобігання виведенню капіталів за межі України;
- зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань;
- припинення дії або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема припинення дії чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
- заборона участі у приватизації, оренді державного майна;
- заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг;
- повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції;
- заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких фізособа володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
- заборона передання технологій, прав на об’єкти права інтелектуальної власності тощо.
Слід зазначити, що з 2024 року в Україні існує Державний реєстр санкцій, про що повідомлялося тут. З нього можна дізнатися, що наразі під санкціями перебувають вже тисячі фізосіб, частина з яких є власниками або засновниками підприємств та організацій. Перелік персональних санкцій можна знайти і на сайті самої РНБО. У переліку можна побачити і види санкцій, які застосовані щодо фізособи.
Проте нас у цій статті цікавить лише одне питання: як персональні санкції відображаються на діяльності підприємства, засновником (учасником) якого є фізособа, на яку вони накладені?
Покажемо на прикладі свіжого судового рішення.
Зміст справи
ПАТ звернулося до суду з позовом до АТ про стягнення суми боргу в розмірі 5,5 млн грн за поставлений товар (договір постачання від 26.10.2021), 0,1% річних у розмірі 2,7 тис. грн, інфляційних втрат у розмірі 830 тис. грн.
Тобто продавець поставив товар, але покупець відмовився його оплачувати. Аж до того, що продавцю довелося звертатися до суду. Чому?
Покупець повідомив продавця про настання форс-мажорних обставин (на виконання пункту 8.2 договору постачання).
Адже покупець отримав (і отримав від продавця!) інформацію щодо кінцевого його (продавця) кінцевого бенефіціара – засновника. Річ у тім, що до кінцевого бенефіціара (резидента рф) ПАТ рішенням РНБО були застосовані санкції.
Нагадаємо, що за постановою КМУ від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією російської федерації» (далі – Постанова КМУ №187) для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв’язку з військовою агресією рф до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором, був встановлений мораторій (заборону) на виконання, у т.ч. у примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань, кредиторами (стягувачами) за якими є рф або особи, пов’язані з державою-агресором, – зокрема, юрособи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку у статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є рф, громадянин рф, крім того, що проживає на території України на законних підставах.
Умови договору та форс-мажор
За умовами договору товар поставляється на склад покупця (за адресою, визначеною в пункті 4.6 договору) на умовах DDP згідно з Інкотермс 2010.
На виконання договору ПАТ поставив АТ товар згідно з підписаними сторонами видатковими накладними, підписали без зауважень та заперечень акти приймання-передачі товару, ПН зареєстровані в ЄРПН своєчасно.
У пункті 10.2 договору сторони встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов’язання становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов’язань.
Водночас за п. 8.1 – 8.2 договору постачання жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання форс-мажорних обставин, якщо вони виникнуть після вступу даного договору в силу, прийняття нормативного акта, який унеможливлює виконання умов договору.
Якщо будь-яка з вищевказаних обставин прямо вплине на своєчасність виконання умов, що передбачені цим договором, то вони будуть продовжені на період, рівний за тривалістю цим обставинам.
Сторони у п’ятиденний термін повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що має бути підтверджено довідкою відповідного уповноваженого органу.
Чи міг військовий стан вплинути на строки розрахунків?
Теоретично – міг.
Однак воєнний стан запроваджений з 24.02.2022, про це видано лист ТПП України від 28.02.2022 №202/02.0-7.1.
АТ (отримувач товару, боржник за договором постачання) повідомило постачальника про проблеми з оплатою листом від 14.04.2022, що, на думку ПАТ (постачальника), здійснено поза межами строку, встановленого п. 8.2 договору. При цьому жодного сертифіката ТПП, отриманого за цим конкретним зобов’язанням договору постачання, додано до листа не було.
Забігаючи наперед, наголосимо, що ВС у цій справі аргумент про те, що в Україні на час спірних договірних відносин діяв воєнний стан, не взяв до уваги.
Адже суд має сталу позицію (ще з 2022 року), що під час діє воєнного стану в Україні форс-мажор за договірними зобов’язаннями має бути підтверджений окремим сертифікатом ТПП (а не загальним листом від ТТП), у якому є посилання на конкретні події, які унеможливили виконання договірних зобов’язань. Бо воєнний стан оголошено по всій Україні, а не виконують договірні зобов’язання – не всі. Коментована нам справа лише підтвердила цю судову практику.
Санкції щодо засновника – чи впливає це на юрособу?
Висновки щодо персональних санкцій судами були зроблені різні!
Зокрема, суд першої інстанції вважав, що дія мораторію, про який зазначено безпосередньо у постанові КМУ №187:
- передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин,
- встановлює певний правовий режим для цих правовідносин
- і впливає на перебіг грошових та інших зобов’язань.
Проте фізособа (підсанкційний резидент України, який володіє контрольним пакетом акцій) не є учасником правовідносин за укладеним між сторонами договором, що унеможливлює поширення на ПАТ згаданого мораторію.
Разом з цим суд апеляційної інстанції вимагає обов’язкового дослідження:
- чи є ПАТ кредитором (стягувачем), щодо якого постановою КМУ №187 запроваджено заборону на виконання, у т.ч. у примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань,
- чи підпадає ПАТ під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до п. 1 зазначеної постанови КМУ?
На думку апеляційної інстанції, дія мораторію поширюється на ПАТ (можливо, через встановлення факту прямої корпоративної залежності від підсанкційного власника), і АТ мало рацію, коли не здійснило оплату. Адже у переліку санкцій, які застосовані щодо засновника ПАТ, є обмеження торговельних операцій (повне припинення) та зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань.
Водночас рішенням РНБО відповідні санкції безпосередньо до самого ПАТ (постачальника товару у коментованій нами справі) не застосовано. На це звернув увагу ВС, і це вплинуло на висновки суду.
Що вирішив ВС
ВС зауважує, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов’язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення РНБО України, уведеним в дію таким Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб, тобто він адресований цим особам і спрямований на припинення конкретних правовідносин.
На думку ВС, санкції, які були застосовані персонально до фізособи-засновника, не можуть бути застосовані до юрособи, якою він володіє, адже:
- ні рішенням РНБО України, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачено можливість застосування відповідних персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо фізичних або юридичних осіб, які тим чи іншим чином є пов’язаними з фізичними чи юридичними особами, включеними до відповідних санкційних списків РНБО;
- дія Указу Президента від 12.05.2023 №279/2023 безпосередньо поширюється виключно на осіб, які зазначені у додатках 1 та 2 до рішення РНБО.
Щодо мораторію на грошові розрахунки за Постановою №187, то ВС зауважив:
«Дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов’язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб’єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений у Постанові №187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов’язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб’єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання».
Таким чином, відповідаючи на запитання, чи є ПАТ кредитором (стягувачем), стосовно якого встановлено обмежувальні заходи, передбачені Законом України «Про санкції», а також чи є ПАТ особою, щодо якої Постановою КМУ №187 запроваджено заборону на виконання, у тому числі у примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань, ВС підсумовує таке.
Підсанкційна фізособа не є учасником правовідносин за укладеним між сторонами у цій справі договором постачання, що унеможливлює поширення на товариство мораторію за Постановою №187.
Оскільки ПАТ не є тим суб’єктом, які зазначені у вказаній постанові КМУ №187, то на ПАТ не поширюються заборони та обмеження, встановлені щодо грошових розрахунків.
Таким чином, відсутні підстави для обмеження права ПАТ на стягнення з АТ грошових коштів за поставлені товари.
Висновки
Отже, персональні санкції як були, так і залишаються персональними.
Та обставина, що:
- юрособа перебуває під контролем підсанкційної фізособи, яка володіє контрольним пакетом акцій та має вплив на органи управління,
- активи юрособи фактично збільшаться у разі задоволення позову шляхом отримання реальних грошових коштів на рахунок юрособи,
на думку ВС, не може бути підставою для відмови у задоволені позову.
ВС окремо зазначив, що ані Постанова №187, ані Закон про санкції не можуть бути підставою для невиконання покупцем взятих на себе зобов’язань за договором постачання проведення повного розрахунку з постачальником за отриманий товар.