Нагадуємо, що чинним законодавством України передбачено: громадяни можуть відмовитися від облікової картки платника податків лише через релігійні переконання. Таке право для громадян передбачено статтею 70 ПКУ.
Держава та, зокрема, органи доходів і зборів не уповноважені перевіряти істинність релігійних переконань.
Проте ситуація не завжди була однозначною, адже:
по-перше, таких «особливих» платників податків заносять до окремого Держреєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові, серією та номером паспорта;
по-друге, свого часу (окреме правило чинне і на сьогодні) недостатньо було подати лише заяву (повідомлення) про відмову від ідентифікаційного коду через релігійні переконання;
по-третє, особи, які спочатку все-таки отримали ІПН і лише згодом прийняли рішення відмовитися від нього, можуть одночасно з повідомленням органів Міндоходів про таку відмову вимагати знищення даних про них.
Отже, трохи історії.
У квітні 2009 року фізособи звернулися з позовом до ДПА та ОДПІ про зобов’язання останніх ліквідувати у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів (далі — Реєстр) ідентифікаційний номер, зберегти раніше встановлену форму обліку платників податків, вилучити відомості про ідентифікаційний номер, знищити облікову картку з особистими даними, поставити у паспортах відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою.
На обґрунтування своїх вимог вказували на те, що через свої релігійні переконання не бажають здійснювати будь-які платежі з використанням ідентифікаційного номера.
Але суди по-різному тлумачили таке право.
З одного боку, суди погоджувалися з висновками про законність анулювання ідентифікаційних номерів та їх вилучення з Реєстру, бо фізособи (позивачі) є віруючими громадянами України та парафіянами Української православної церкви, які через свої релігійні переконання не бажають мати раніше присвоєні ДПА ідентифікаційні номери та вимагають їх обліку як платників податків за прізвищем, іменем, по батькові, за місцем проживання та внести відповідні записи до паспортів, про що письмово повідомили ОДПІ.
З іншого боку, разом із заявою накази податкового органу містили вимогу щодо надання пакета документів, а саме: свідоцтво про народження, паспорт громадянина України, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності), копія документа про присвоєння ідентифікаційного номера.
Зважаючи на обсяг інформації про фізосіб, яка включається до Реєстру, зокрема індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізособам — платникам податків і зберігаються за ними протягом усього їхнього життя; інформація про сплату фізособами податків та інших обов’язкових платежів; прізвище, ім’я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов’язкових платежів; інформація про сплату фізособами податків та інших обов’язкових платежів, — ВСУ вважає, що у разі коли фізична особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це органи ДПС, з Реєстру підлягає вилученню вся інформація про таку особу (Постанова ВСУ від 21.05.2013 р., справа №21-132а13).
