«Вісник. Офіційно про податки»
Практика податкових перевірок Офісу великих платників ДФС дає змогу стверджувати, що більшість суб’єктів господарювання, які намагаються зекономити на податках, користуються послугами різних махінаторів для оформлення удаваних операцій.
Команді Офісу вдалося певним чином удосконалити систему накопичення інформації про проведення «ризикових» операцій, збору доказової бази та формат опрацювання цієї інформації на практиці.
Отже, ось що викриває «схемників»:
- відсутність об’єктів та складських приміщень, з яких відповідно до первинних документів здійснюється навантаження/розвантаження товарів (зазначена інформація досліджується за Державним реєстром нерухомості);
- непідтвердження ДП «Держреєстри України» реєстрації місць зберігання зернових культур підприємств-постачальників по ланцюгу постачання;
- відсутність взаємовідносин власників складських приміщень по ланцюгу постачання, з яких нібито здійснювалось постачання товарів підприємствами-постачальниками;
- непідтвердження власниками машин, які зазначені в ТТН, факту перевезення товарів;
- невідповідність типу машин, їх вантажеємність для здійснення перевезень відповідних товарів. До прикладу: перевезення зернових культур легковими машинами, мотоциклами, автобусами;
- відсутність виплат доходів фізичним особам – водіям;
- пояснення посадових осіб підприємств – постачальників про непричетність до здійснення діяльності, вироки суду.
Крім цього, збираються інші докази нереальності господарських операцій, отримані, наприклад, від оперативних підрозділів, правоохоронних органів тощо.
І цей перелік заходів та доводів податкового органу не є вичерпним. Кожний правочин, кожна господарська операція є унікальною та вимагає конкретного переліку документів та доказів. Тобто наявність у платника податкових чи видаткових накладних, або інших документів з посиланням на поставку товарів (надання послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.
Зазначені позиції підтримано судами різних інстанцій. Вони ставлять у пріоритет реальність проведених операцій та підтвердження їх первинними документами.
Детальніше про це – у постановах Верховного Суду на користь фіскальних органів: №808/1985/18 (11.06.2019 р.), №826/3632/17 (12.03.2019 р.), №826/13527/13-а (31.05.2019 р.), №826/18634/15 (04.06.2019 р.), №804/5444/16 (06.03.2018 р.), №826/10555/13-а (18.04.2018 р.), №810/1541/13-а (25.04.2018 р.), №810/4808/14 (06.06.2018 р.), №825/2073/18 (19.03.2019 р.), №810/3124/15 (19.02.2019 р.), №2а-3789/11/1070 (19.03.2019 р.), №804/4434/15 (10.04.2019 р.), №803/1923/13-а (25.06.2018 р.), №809/1810/13-а (22.01.2019 р.), №821/1344/17 (24.04.2018 р.) тощо.
Показовою є одна з останніх справ. Офіс великих платників відпрацював дієвий механізм розкриття та упередження незаконних схем з чеками на відпуск бензину. Тому днями Окружний суд у м. Києві за маніпуляції з такими чеками зобов’язав мережу АЗС сплатити до бюджету 18,6 млн грн (справа №640/18535/18).
Суть справи: під час документальної планової перевірки підприємства, що реалізує нафтопродукти через мережу АЗС за договорами комісії, фахівці Офісу встановили, що реалізація палива у значних обсягах здійснювалася на ризикові підприємства, за якими подальша реалізація не відбувалася.
Ретельне вивчення первинних документів, зокрема, чеків РРО, показало, що відпуск нафтопродуктів (по 10 – 50 л) на зазначені підприємства через АЗС мав би здійснюватися одночасно в різних містах України. За податковою інформацією стосовно контрагентів, зібраною фахівцями Офісу з різних джерел під час вивчення справи, встановлено, що «покупці» не мають не лише власних та орендованих транспортних засобів, а й не здійснюють жодних господарчих операцій, які б потребували використання пального в такій кількості, а також не мають водіїв, які б могли заправлятися на АЗС у різних містах.
З огляду на це, встановлено нереальність здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями нафтопродуктів та, відповідно, недостовірність показників податкового обліку, сформованих на підставі таких господарських операцій з реалізації нафтопродуктів на адресу ризикових контрагентів. Тобто тут мала місце торгівля податковими зобов’язаннями з ПДВ як зворотна схема ухилення від оподаткування.
За операціями з відображення реалізації нафтопродуктів, реальність яких не підтверджено, підприємству донараховано податок на прибуток з урахуванням штрафних санкцій – 18,6 млн грн.
Про такі ознаки від ОВП ми вже писали раніше. Але цього разу податківці не лише повідомляють про них, а і аналізують на прикладі показової судової справи.
***
Читайте також:
- Коли складені ТТН не підтверджують послуги з перевезення: роз'яснення від ДФС
- ТТН є додатковим документом підтвердження реальності операції – ДФСУ
- ТОП-15 критеріїв визнання операцій фіктивними
- Фіктивні операції – не допускаймо помилок!
- Первинні документи з дефектами є підставою для обліку доходів
- Якщо третій контрагент по ланцюгу постачання має ознаки фіктивності, то це ніяк не повинно стосуватися платника податку за ланцюгом