Хто сплачує земельний податок?
Відповідно до ст. ст. 269, 270 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування — земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Однак, як і раніше, хоча серед платників земельного податку зазначено землекористувачів, ті з них, які уклали договори оренди земельних ділянок із органами виконавчої влади або з органами місцевого самоврядування, сплачують орендну плату до відповідних бюджетів у загальному порядку (відповідно до ст. 288 ПКУ).
Пільга для платників ЄП
Згідно з пп. 4 п. 297.1 ПКУ, платники ЄП не сплачують податок на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками ЄП 1-3 груп для провадження господарської діяльності та платниками ЄП 4 групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Земля під нерухомістю
Коли в «єдиноподатника» є у власності або в користуванні просто земельна ділянка, то питань зі сплатою земельного податку немає — або він використовує таку ділянку з метою отримання доходу, з якого сплачує єдиний податок, і не сплачує земельний податок, або ж навпаки.
Наприклад, якщо йдеться про платника єдиного податку 4-ї групи, пільга поширюється на землю, на якій у звітному періоді безпосередньо вирощується сільськогосподарська продукція, а також інші землі сільськогосподарського призначення (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо, незважаючи на те, що пп. 14.1.123 ПКУ відносить такі землі до несільськогосподарських угідь).
Щоправда, якщо ділянка простоює або придбана з метою продажу, довести право не сплачувати земельний податок буде важко. Оскільки відповідна пільга існувала для «спрощенців» і в минулих роках, існують судові рішення, за якими, якщо платник єдиного податку не здійснював протягом певного періоду господарської діяльності із земельними ділянками, які йому належать, йому такий земельний податок донараховували (звісно, із штрафними санкціями та пенею).
Ще цікавіша ситуація із землею, на якій знаходиться будівля.
По-перше, як визначити площу земельної ділянки, яка належить (або якою користується) «спрощенець»?
По-друге, як довести, що сплачувати земельний податок за таку ділянку не потрібно? Якщо ж довести це буде важко, то хоча б з якого місяця треба починати сплачувати такий земельний податок( див. додатково статтю)?
Роз’яснення ДФСУ
У листах від від 29.09.2015 р. №20635/6/99-99-15-03-01-15 та від 30.09.2015 р. №20745/6/99-99-15-03-02-15 податківці кажуть таке.
Платник єдиного податку не є платником земельного податку за земельну ділянку під нежилим приміщенням (його частиною) у багатоквартирному жилому будинку з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території за умови, що така земельна ділянка цим платником використовується виключно для здійснення господарської діяльності.
Як це довести, податківці не дають чіткого алгоритму. На думку автора, земля в цьому випадку використовується завжди однаково — на ній стоїть будівля. Отже, використовується ця земля чи ні у господарській діяльності, напряму залежатиме від напрямку використання таким приміщенням.
Хоча іноді податківці вдаються до радикальних висновків(див. тут і тут). Наприклад, якщо земельна ділянка надається в оренду, — чи вважати, що вона використовується у господарській діяльності? Так, безперечно, адже відносини оренди передбачають отримання орендної плати, а отже, доходу. А якщо надається в оренду нерухомість, яка розташована на такій ділянці? Так само. Але податківці заявляють: для звільнення від сплати земельного податку в оренду має бути надано саме земельну ділянку. Супутнє використання земельної ділянки орендарем при оренді будівлі або споруди не дає підстав для звільнення орендодавця від сплати земельного податку. Принаймні, користування на підставі відносин оренди нерухомості точно не дає. Податківці таким чином начебто підштовхують платників єдиного податку надавати за договором оренди окремо будівлю, і окремо — ще й земельну ділянку, яка до неї належить (хоча це й суперечить ст. 796 ЦКУ). Інакше — платники єдиного податку, що є власниками земельних ділянок або постійними землекористувачами, за земельні ділянки під будівлями (їх частинами), переданими іншим суб’єктам господарювання, з урахуванням прибудинкової території повинні сплачувати земельний податок на загальних умовах незалежно від виду діяльності, у тому числі якщо надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльност і (див. також).
Підтвердження розміру площ земельних ділянок, що перебувають у власності суб’єктів господарювання або у користуванні, розподілу серед власників землі та землекористувачів та розміру нормативної грошової оцінки здійснюється відповідними органами державних земельних ресурсів за місцем розташування земельних ділянок. Отже, дату початку можливої сплати земельного податку слід з’ясовувати на підставі даних Земельного кадастру. І платником земельного податку суб’єкт господарювання стає з дати, коли відбулася державна реєстрація його права власності/користування щодо земельної ділянки.
Якщо ж будівля ще не добудована і платнику єдиного податку ще не належить, то й говорити про сплату земельного податку на ділянку, право власності/користування на яку переходить до нього із такою будівлею (її часткою), зарано. Те ж саме стосується і ситуації, коли право власності на будівлю (її частку) вже оформлено, а на земельну ділянку, яка до неї належить, ні.
Адже з 01.01.2015 р. при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ПКУ).
Ганна Бикова, "Дебет-Кредит"