Коментар до листа Мін'юсту від 23.01.2018 р. №1028/8.4.3/Ін-18
Як на сьогодні відбувається реєстрація фізосіб підприємцями?
Якщо подивитися на Закон про держреєстрацію, то фізособа, яка має намір стати підприємцем, обов’язково подає заяву про державну реєстрацію підприємцем та пред’являє паспорт або інший документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (зокрема, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця тощо).
Причому у разі, якщо адреса, зазначена у заяві, не збігається з місцем проживання, яке вказано у паспорті чи іншому документі, до якого вносяться відомості про місце проживання, як правило, держреєстратор відмовляє у реєстрації.
На практиці, окрім заяви про держреєстрацію, особа, як приймає документи від фізособи (так звані ЦНАПи, які приймають документи на держреєстрацію та передають їх держреєстраторам), сканує паспорт та довідку про присвоєння ІПН. Жодних інших документів не вимагається.
Але питання у тому, що не всі особи бажають реєструватися підприємцем, скажімо, безпосередньо за адресою проживання. Як бути у цьому випадку? Чи має право особа, яка бажає стати підприємцем, зазначити інше місце проживання для реєстрації та постановки на облік у органах статистики та ДФС?
Вочевидь, саме таке питання виникло у фізосіб та держреєстраторів, які з численними запитами звернулися до Мін’юсту.
Мін’юст, своєю чергою, особливих проблем не бачить у виборі місця реєстрації (місцезнаходження). Так, відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону про держреєстрацію, до ЄДР вносяться такі відомості про фізособу — підприємця, як, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв’язок з фізособою-підприємцем).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону про держреєстрацію, інші терміни вживаються у значеннях, наведених у ГКУ, ЦКУ та інших законодавчих актах. Але ні ЦКУ, ні ГКУ не оперують терміном «місцезнаходження». Натомість місцем проживання фізособи є житло, у якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізособа може мати кілька місць проживання (ч. 1, 6 ст. 29 ЦКУ).
Відповідно до ч. 10 ст. 6 Закону про свободу пересування, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі, якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.
Тому Мін’юст слушно зауважує, що у заяві про держреєстрацію підприємцем фізособа може вказати місце проживання або іншу адресу, за якою здійснюється зв’язок з фізособою-підприємцем. Така «інша адреса» може бути підтверджена, наприклад, таким документом, як договір найму будівлі або іншої капітальної споруди, інформація з Держреєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на об’єкт нерухомого майна.
Якщо йдеться про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи підприємцем (переважно це особи із зони АТО або Криму), то її місце проживання підтверджується довідкою про взяття такої особи на облік. Проте у будь-якому разі, якщо внутрішньо переміщена особа офіційно орендує чи придбала майно на території України, що підтверджується договором оренди або інформацією з Держреєстру речових прав, то, на нашу думку, така особа має право обрати місцем реєстрації адресу такої орендованої або придбаної квартири (будинку) тощо.
Отже, на сьогодні Мін’юст доволі широко тлумачить термін «місцезнаходження» з метою держреєстрації фізособи як суб’єкта підприємницької діяльності. Щоправда, при цьому, всупереч вимогам Закону про держреєстрацію, пропонується подавати/пред’являти підтверджуючі документи при поданні заяви державному реєстратору (працівнику ЦНАПу).
Вирішувати, чи надавати такі документи, чи все ж таки йти простішим шляхом — пред’являти паспорт (інший документ) — доведеться фізособі, яка виявила намір стати підприємцем.