ФОП 2 групи та послуги населенню у 2026 р.: ДПС роз'яснила, хто відноситься до «населення»

1. У чому проблема із терміном «населення»?
2. Що відповіла ДПС?
3. На які запитання ФОПаДПС не відповіла?
4. Висновки
5. Практичні рекомендації для підприємців
6. Що почитати додатково про надання послуг ФОПами 2 групи?

Коментар до ІПК ДПС від 06.10.2026 №5886/ІПК/99-00-24-03-03

Бізнес у наш час має різні форми. Візьмемо, приміром, психолога, консультанта чи викладача онлайн-курсів. Людина знаходиться у Києві, відкриває Zoom чи платформу з уроками, а з іншого боку екрана – хтось із сусіднього району Києва, Житомирської області, Берліна, Варшави чи навіть Сіднея.

Оплата надходить на рахунок підприємця. Послуга надана. Але якщо виконавець є ФОПом 2 групи, залишається запитання: чи належать ці клієнти до категорії «населення» у розумінні ПКУ?

У чому проблема із терміном «населення»?

Пп. 2 п. 291.4 ПКУ чітко визначає, що ФОП другої групи можуть надавати послуги (у тому числі побутові) платникам єдиного податку та/або населенню. Але що таке «населення»?

В ст. 14 ПКУ, де зібрана податкова термінологія, такого визначення немає, тому доводиться шукати його в інших нормативних актах та роз’ясненнях. Але яке з них є вірним?

Що відповіла ДПС?

ДПС у своїй відповіді повторює вже відоме і раніше використовуване податківцями визначення: населення – це сукупність людей, які перебувають у межах даної держави і підлягають її юрисдикції. До цієї категорії входять громадяни України, іноземці, які живуть в Україні тривалий час, особи без громадянства та особи з подвійним і білше громадянством.

Аналогічне визначення наведено, наприклад, у цьому роз’ясненні ДПС.

Висновок ДПС:

якщо фізична особа – підприємець надає дистанційні послуги саме таким фізичним особам (тобто тим, кого можна віднести до «населення»), він має право залишатися на другій групі.

А от послуги нерезидентам (а під ними податківці в даному випадку мають на увазі фізичних осіб, які не перебувають під юрисдикцією України) – це підстава для переходу на третю групу або на загальну систему.

Гаразд. А якщо послуги надаються онлайн, як визначити, де на момент надання послуг перебуває клієнт? Може бути ситуація, коли іноземець на момент надання послуги знаходиться на території України. Або навпаки, постійний клієнт звернувся за консультацією, тимчасово перебуваючи за кордоном. Як виконавець має про це дізнатися та задокументувати статус населення» або його відсутність?

ДПС залишає це на розсуд самого ФОПа:

«фізичною особою – підприємцем самостійно визначається перелік документів, які підтверджують резидентський статус замовника вказаних послуг».

На які запитання ФОПаДПС не відповіла?

Платник податків поставив аж 14 цілком конкретних запитань. ДПС відповіла загальною фразою. Чи може вона допомогти підприємцю залишатися у другій групі платників ЄП?

Спробуємо проаналізувати відповіді на деякі запитання.

1. Чи зобов’язаний ФОП встановлювати фактичне місцезнаходження клієнта? З відповіді випливає, що так, бо інакше він не зможе довести, що послуга надана саме «населенню». Але способу встановлення законодавство не передбачає, а ДПС його не пропонує.
2. Чи достатньо заяви клієнта? Прямої відповіді немає. Але логіка підказує, що якщо підприємець сам визначає перелік документів, то й заява клієнта може бути одним із них. Але наскільки заява захищає в разі перевірки – питання відкрите.
3. Що робити, якщо клієнт відмовляється повідомляти, де він перебуває? ДПС мовчить. Виходить, якщо немає інших доказів, що людина за кордоном, можна надати послугу. Але ризик того, що податківці зможуть довести, що клієнт в момент отримання послуги був за кордоном, залишається.
4. Як бути з тими, хто постійно живе за кордоном, але в момент купівлі курсу перебуває в Україні? ДПС говорить про «живуть у цій державі тривалий час». Що вважати за тривалий час в цьому контексті? Критеріїв податківці не наводять. Але, схоже, тимчасовий приїзд, наприклад, у відрядження або туриста, схоже, не перетворює людину на «населення» в розумінні другої групи. А у ФОПа з’являється новий обов’язок: дізнатися в клієнта не лише про місце перебування, а і про час, протягом якого він там перебуває.
5. На який саме момент необхідно визначати фактичне перебування фізичної особи в Україні: на момент замовлення послуги, на момент здійснення оплати, на момент початку надання послуги чи протягом усього періоду її надання? Про це – жодного слова. А для онлайн-курсів, які тривають тижні чи місяці, це принципово.
6. Яка має бути валюта оплати? Тут ДПС згадує ст. 533 ЦКУ, ст. 99 Конституції та ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» про те, що гривня – єдиний законний платіжний засіб на території України. Податківці прямо не кажуть, що отримання доларів чи євро на валютний рахунок в українському банку від «населення» автоматично виводить з другої групи. Водночас натяк відчутний: послуги на території України – розрахунки мають бути в гривні.
7. Чи зобов’язаний підприємець збирати IP-адреси клієнтів? Обов’язку збирати їх немає. ДПС взагалі не згадує про технічні докази місця перебування клієнтів.

Висновки

Відповідь ДПС – класичний приклад наявності в ПКУ загальної норми без чіткого механізму її реалізації. Частково в цьому винні й законодавці. Формулювання «послуги населенню» з’явилося в епоху, коли послуги надавалися переважно офлайн. Сьогодні воно створює штучний бар’єр для цифрового бізнесу і змушує підприємців або обмежувати себе клієнтами з України, або ризикувати статусом другої групи, або переходити на третю (де ставка вже 5% і з’являються додаткові зобов’язання).

А контролюючий орган, який має право тлумачити норму ПКУ, відповідає формально, чим, по суті, перекладає весь ризик на підприємця. Вона підтверджує, що «населення» – це люди під юрисдикцією України, і що ФОП сам визначає, якими документами це підтверджувати. Фактично це означає: «Вирішуйте самі, а ми потім перевіримо, чи правильно ви вирішили».

Для підприємця, який працює виключно онлайн, така позиція майже не дає практичного захисту. Немає чіткого переліку документів, немає відповіді на питання щодо відповідальності за недостовірну інформацію від клієнта, немає орієнтиру щодо моменту визначення місцезнаходження.

Практичні рекомендації для підприємців

Поки законодавство і практика ДПС залишаються такими, ФОПу другої групи, який працює дистанційно, варто діяти максимально обережно:

1. У договорі (публічній оферті, анкеті замовлення) прямо передбачити, що клієнт підтверджує своє перебування на території України на момент замовлення та оплати.
2. Зберігати скріншоти, листування, заяви клієнтів – усе, що може підтвердити його статус.
3. Уникати ситуацій, коли замовником і платником є різні особи (один в Україні, інший за кордоном).
4. Якщо клієнт відмовляється підтверджувати місцезнаходження – або відмовляти в послузі, або чітко фіксувати, що інших доказів його перебування за кордоном немає.
5. Оплату за послуги приймати в гривні. Валютних надходжень від фізичних осіб краще уникати.

Що почитати додатково про надання послуг ФОПами 2 групи?

• ФОП 2 групи та іноземні клієнти: кому можна надавати послуги?
• Чи може «єдинник» ІІ групи здійснювати ЗЕД-діяльність?
• ФОП 2 групи надає послуги населенню, а приймає кошти від ТОВ, ГО чи держорганів: ДПС пояснила, коли це можливо
• ФОП 2 групи надає послуги та використовує платіжні сервіси: що з перевіркою статусу отримувача
• ФОП-перевізник 2 групи возить працівників неплатника ЄП: ДПС розповіла про ризик втрати статусу «єдинника»