Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу однією з умов перебування фізичних осіб — підприємців на другій групі платників єдиного податку є здійснення господарської діяльності з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню.
Згідно з п. 295.5 ст. 295 вищезазначеного Кодексу платник єдиного податку першої та другої груп, який не використовує працю найманих осіб, звільняється від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також на період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
Тобто фізична особа — підприємець має можливість не сплачувати єдиний податок у період відпустки, відповідно, не проводячи на цей час господарську діяльність. Зокрема, звільнення від сплати єдиного податку надається на один календарний місяць на рік тільки тим платникам єдиного податку, у яких немає найманих працівників, тобто осіб, з якими укладено трудові договори.
При цьому підприємець сплачує інші податки, єдиний внесок на загальнообов’язкове соціальне страхування за місяць перебування у відпустці та подає податкову звітність у встановлені строки. Для підтвердження періоду відпустки підприємець повинен подати заяву у довільній формі до територіального органу Міндоходів України за місцем обліку.
