Національна асоціація адвокатів України розповідає, що такий підхід застосував Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 17.04.2026 у справі №175/8894/23.
У цій справі суди розглядали спір про поділ спільного сумісного майна подружжя. За час шлюбу сторони набули, зокрема, автомобіль. Позивачка просила залишити його за відповідачем і стягнути на її користь компенсацію ринкової вартості 1/2 частки автомобіля. Суму було визначено за висновком судового експерта-автотоварознавця щодо середньоринкової вартості транспортного засобу.
Суди попередніх інстанцій задовольнили вимоги частково, виходячи з дійсної вартості автомобіля на час розгляду справи (в процесі розгляду справи автівка потрапила у ДТП і її вартість суттєво зменшилася). Позивачка не погодилася з таким підходом і звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
КЦС ВС нагадав, що поділ майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за загальним правилом здійснюється шляхом виділення майна в натурі. Якщо річ є неподільною, вона може бути присуджена одному з подружжя з виплатою іншому грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Під час поділу суд має визначити коло об’єктів спільної сумісної власності подружжя та встановити їхню вартість. Вартість майна визначається за домовленістю між подружжям, а якщо згоди немає – з огляду на його дійсну вартість на час розгляду справи.
У справі було встановлено, що автомобіль придбаний під час шлюбу, тому є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки транспортний засіб є неподільною річчю, вимога про стягнення компенсації вартості 1/2 частки була обґрунтованою.
Водночас автомобіль потрапив у ДТП до набрання рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили. Експерт установив нову ринкову вартість аварійно пошкодженого автомобіля і суди стягнули 1/2 від вартості уже пошкодженого автомобіля.
Жінка посилалася на ч. 2 ст. 70 СКУ, яка дозволяє суду відступити від рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення. Зокрема, якщо один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. Однак Верховний Суд визнав ці доводи безпідставними, оскільки позивачка не довела обставин, які давали б підстави для застосування цієї норми і відступу від засади рівності часток.
