ДФСУ розповідає, що відповідно до ч. 1 та 2 ст. 36 МКУ країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Кодексом.
Статтею 43 Кодексу передбачено, що країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.
Сертифікат про походження товару – це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Декларація про походження товару – це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв’язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару (заява про країну походження товару може містити такий запис «country of origin», «herkunftsland», «pays d'origine», «pais de origen», «paese di origine» тощо).
Додатково, відповідно до п. 3 ст. 1 Кодексу якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Міжнародними договорами про вільну торгівлю, укладеними Україною з країнами Європейського Союзу, Європейської асоціації вільної торгівлі (Швейцарія, Ісландія, Норвегія, Ліхтенштейн), Чорногорією, Канадою визначено, що крім сертифікату про походження товару, в якості документу, що підтверджує походження імпортованого товару, можуть подаватись інші документи про походження товару.
Тобто, для підтвердження країни походження транспортних засобів необхідно надати до митного оформлення один з документів про походження, про які йдеться у ст. 43 Кодексу, або документ про походження товару, визначений міжнародними договорами про вільну торгівлю.
Водночас зазначаємо, що відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 44 Кодексу документи, які підтверджують країну походження товару, не вимагаються у разі якщо товари ввозяться громадянами та оподатковуються за єдиною ставкою мита відповідно до розділу XII Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 43 Кодексу до додаткових відомостей про країну походження товару відносяться відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
З урахуванням викладеного, для підтвердження того, що транспортні засоби не заборонені до ввезення в Україну, громадяни декларують країну походження транспортних засобів на підставі додаткових відомостей про країну походження, що містяться в ідентифікаційному номері – VIN-код (Vehicle Identification Number), інформація про який зазначається у технічному паспорті на транспортний засіб або в інших документах та декларується у графі 31 митної декларації.
***
Читайте також: Кабмін суттєво розширив перелік заборонених товарів з Росії