Європейська Бізнес Асоціація розповідає, що відповідно до проєкту постанови Кабміну «Про затвердження Порядку запровадження обов’язкових автоматизованих систем контролю викидів забруднюючих речовин», який від 23 листопада перебуває на погодженні у Державній регуляторній службі, на українських підприємствах планується запровадження автоматизованого моніторингу викидів в атмосферне повітря.
Так, з одного боку документом визначається перелік виробництв та технологічного устаткування, на яких протягом 5 років обов’язково мають бути встановлені автоматизовані системи моніторингу викидів. В той же час Міндовкілля може зобов’язати будь-яке інше підприємство, діяльність якого не належить до вищезгаданого переліку, але має значний вплив на стан забруднення повітря, встановити автоматизовані системи вимірювання і прописати відповідні умови у дозволі на викиди.
Серед виробництв, для яких такий моніторинг може стати обов’язковим – виробництво цементного клінкеру, скла, виплавка сталі та обробка металевої руди, переробка нафти і газу, виробництво енергії.
Фактично, проєкт постанови пропонує підхід, який лежить в основі Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди. Прийняття Директиви 2010/75/ЄС має допомогти комплексно оцінити вплив підприємства на довкілля, а також запровадити нові європейські екологічні стандарти – висновки найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ). Виконання підприємством заходів, визначених у НДТМ, має призвести до зменшення впливу на природу від його діяльності, а за можливості – запобігти такому впливу.
Європейська Бізнес Асоціація протягом декількох років послідовно бере участь у розробці законодавства для впровадження Директиви 2010/75/ЄС, яка має реформувати підхід до контролю за промисловими викидами. Актуальність цієї назрілої реформи ще більше зросла для України цього року у зв’язку з отриманням статусу країни-кандидата в члени Європейського Союзу. Водночас, автоматизовані системи моніторингу викидів – це лише один із елементів реформи промислового забруднення. Саме висновки НДТМ визначають, чи потребує та чи інша установка автоматизованого моніторингу і якими мають бути вимоги до нього. Відтак, логічно, що спершу потрібно сформувати законодавчу базу для комплексної імплементації Директиви 2010/75/ЄС, оприлюднити та затвердити, як це перебачено Севільським процесом, висновки НДТМ, і вже потім встановлювати автоматизовані системи моніторингу на реконструйовані об’єкти.
Окрім цього, війна створює ряд інших факторів, які ускладнюють практичну реалізацію вимог проєкту постанови. По-перше, встановлення автоматизованих систем моніторингу на об’єкти, які перебувають під постійним ризиком бути пошкодженими ударами ворога або очікують на реконструкцію/виведення з експлуатації є економічно недоцільним. По-друге, від початку військових дії компанії постійно наголошують на труднощах із залученням значних інвестицій, пошуком і швидше за все імпортом відповідного обладнання, пошуком підрядних організацій та проведення робіт в умовах високих безпекових ризиків.
Більше того, на деяких підприємствах вже встановлені автоматизовані системи моніторингу, але навіть вони лише частково відповідають або й зовсім не відповідають вимогам проєкту постанови. Питання щодо того, як діяти підприємствам у таких умовах документом взагалі не розглядається.
«Не секрет, що основними кандидатами на екомодернізацію у довоєнний період були об′єкти енергетики та промисловості, зокрема металургії. За 9 місяців війни металургійна галузь втратила понад 50% свого потенціалу, понад половина об′єктів енергоінфраструктури пошкоджено або знищено. За словами Президента України Володимира Зеленського, тільки на поверхове відновлення енергооб′єктів потрібно щонайменше 1,5 млрд євро, які Україна розраховує отримати як допомогу від зовнішніх партнерів. Про відновлення промисловості зараз мова взагалі не йде – передусім, компанії намагаються, окрім постійної гуманітарної допомоги та підтримки ЗСУ, забезпечувати мінімальну життєдіяльність підприємств в умовах постійної загрози ракетних ударів, відключень енергопостачання, а також обмежених експортних можливостей та майже відсутнього попиту на внутрішньому ринку. Бізнес-спільнота високо цінує останні регуляторні зміни, спрямовані на підтримку бізнесу у вигляді відтермінування посилення екологічних вимог та звільнення від сплати податків, і сподівається, що ідея з обов′язковим встановлення дорогого вимірювального обладнання вартістю майже 5,8 млрд гривень на застарілі та напівзнищені об′єкти все ж буде перенесена на етап повоєнного відновлення» – Ольга Бойко, координатор комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації.
Відтак, бізнес звертається до Уряду з проханням відтермінувати обов’язок встановлювати автоматизовані системи моніторингу викидів на післявоєнний час – та не підтримувати вище зазначену постанову у поточній редакції.