Суть законопроекту полягає в тому, щоб замінити єдину, що залишилася, умову для старту розпродажу українських чорноземів – а саме замість ухвалення закону «Про ринок земель» прийняти закон «Про обіг земель сільськогосподарського призначення». Депутат визнає, що практично всі основні положення законопроекту Григорія Калетника (голова профільного парламентського комітету – Ред.) «Про ринок земель» були прийняті з липня по жовтень поточного року окремими документами. Власне, від проекту закону на сьогодні не затвердженою як самостійний законодавчий акт залишилася лише третя глава «Про обіг земель сільськогосподарського призначення». До слова, вона викликає найбільше суперечок. Саме в ній прописані всі обмеження як щодо кола суб’єктів, яким пропонується дозволити купувати сільгоспземлі, так і щодо граничних площ наділів, якими можна володіти на правах власності або оренди.
«Зміна архітектоніки проекту закону України «Про ринок земель» та комплексу концептуальних питань, що сьогодні потребують врегулювання, зумовлює зміну його назви на проект закону України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення», тому що після виключення норм про порядок проведення земельних торгів залишаються норми, що стосуються, в основному, обороту земель сільськогосподарського призначення», – зазначає представник Президента в парламенті.
Цікава деталь: сам Мірошниченко разом з усією фракцією Партії регіонів 2 жовтня фактично дав добро на закінчення мораторію з 1 січня 2013-го. Тоді всі «регіонали» просто відмовилися голосувати під час розгляду двох законопроектів про продовження заборони на розпродаж землі ще на один рік.
«Я поділяю думку, що необхідності в законі «Про ринок земель» вже не існує. Принаймні, в тому документі, який приймався в першому читанні – його більша частина стосувалася проведення аукціонів, а зараз прийнятий окремий закон щодо проведення земельних торгів. Питання залишається одне – регулювання обороту земель сільгосппризначення, які зараз перебувають під дією мораторію. І тут необхідно прописати ключові моменти, що викликають сьогодні у багатьох питання. Це обмеження максимальної площі земельних ділянок в одних руках, обмеження кола суб’єктів, які можуть купувати землі сільгосппризначення, максимальні площі оренди, а також запровадити механізми, які би перешкоджали спекуляціям. Підготовлена до другого читання редакція законопроекту «Про ринок земель» наповнена політичними гаслами. Цей документ не можна приймати і пора його ховати», – заявив «Коментарям» президент Асоціації «Земельна спілка України» Андрій Кошиль.
Цікаво, що глава Держагентства земельних ресурсів України Сергій Тимченко хоч і підтримує ідею забути про законопроект Калетника, але готовий до кінця відстоювати обмеження, прописані в підготовленій до другого читання редакції цього законопроекту. А саме, заборона купівлі сільгоспземель для юросіб та іноземних осіб, обмеження права власності на землю в одних руках – до 100 га, а також обмеження по оренді – до 100 тис. га і до 10% площі району.
«Цей закон (на заміну «Про ринок земель» – Ред.) повинен прописати правила, за якими буде здійснюватися оборот земель сільгосппризначення. Обмеження по оренді до 100 тис. га – це нормально. А в одні руки – 100 га. Я категорично проти допуску на ринок іноземців та юросіб. Тому що останні – це ті ж іноземці. Ми і прописували заборону для юросіб, щоб прибрати цю лазівку для іноземців. Я суворий прихильник цієї думки, і буду її відстоювати до останнього», – підкреслив чиновник, додавши, що зміни до Земельного кодексу повинні бути внесені вже найближчим часом.
Тут, мабуть, і криється головна інтрига задуманої зміни правил гри. Приміром, Кошиль схильний припускати, що юрособам таки можуть дозволити купувати землю у власність. Але трохи пізніше – щоб не розігрівати ринок завчасно. «Наскільки мені відомо, доступ до ринку землі іноземцям ніхто давати не збирається. І юрособам – швидше за все теж. Особливо на першому етапі. Старт ринку повинен бути не стрімким, інакше не уникнути труднощів. Далі життя покаже», – сказав він.
Найімовірніше, спочатку до купівлі землі підпустять Земельний банк, який набере землі по максимуму, а потім вже саме його керівництво торгуватиметься з юрособами і іноземцями. Причому останні до цього заплатять державі за право оренди. Цій версії можна, звичайно, протиставити той факт, що для тих же юросіб оренда на 49 років – фактично таке ж право власності. Але якщо згадати про те, скільки разів за 20 років незалежності в Україні намагалися змінити правила гри на ринку земель, то стає зрозумілим і бажання власників орендованих наділів закріпити їх за собою міцніше. Тим більше, поки що фаворити влади із завидною постійністю міняються від виборів до виборів.
Андрій Сантарович