Фізична особа, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання та право на застосування пільги щодо сплати земельного податку, може самостійно обрати земельну ділянку, на яку буде отримано пільгу.
Перелік категорій фізичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку, визначено у п.281.1 ст.281 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Звільнення від сплати земельного податку, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 статті 281 ПКУ, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Водночас, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Оформлюється таке право відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.126 ЗКУ).
Отже, фізична особа, яка належить до категорії осіб, які мають право на пільги щодо сплати земельного податку, отримує таке право лише після оформлення права власності на земельну ділянку у законодавчо встановленому порядку та внесення відповідних даних до державного земельного кадастру.
Особливості справляння земельного податку визначені у статтях 269-290 ПКУ (розд. ХІІІ. Плата за землю).