Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Держархбудінспекція роз’яснила порядок виконання будівельних робіт.
Уповноважений орган зазначає, що відповідно до ст. 36 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будробіт на об’єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об’єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будроботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будробіт.
Будроботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію (п. 2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 р. №466).
Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Разом з цим, ст. 126 Земельного кодексу встановлює документи, що посвідчують право на земельну ділянку.
Так, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом на право власності, договором оренди землі або договором суперфіцію.
Згідно з ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу якщо жилий будинок, будівля чи споруда розміщені на ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Крім того, ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу встановлено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю чи споруду, є кадастровий номер ділянки, право на яку переходить у зв’язку з набуттям права власності на ці об’єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов’язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.
При набутті права власності на ділянку на підставі документів, визначених ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу, держакт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.
На держакті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.
Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені ст. 126 Земельного кодексу.
Держархбудінспекція зазначає, що згідно з ст. 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Отже, на даний час ніяких інших, крім зазначених, документів, які б посвідчували право фізичної чи юридичної особи на земельну ділянку, законодавством не передбачено.
