ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 04.10.2021 р. №3688/ІПК/99-00-07-05-02-06
Державна податкова служба України розглянула запит Підприємства щодо надання податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.
1. Якою датою необхідно пробивати фіскальний чек реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) та виписувати зведену податкову накладну на кінцевого споживача - по даті відвантаження товару чи по даті надходження оплати на поточний рахунок підприємства через платіжний застосунок?
Правовідносини у цій сфері регулюються Кодексом, Законом України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон №265).
Правові засади застосування РРО та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом №265, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Кодексу, не допускається.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Крім того, Закон України від 03 вересня 2015 року №675-VIII "Про електронну комерцію" (далі - Закон №675) визначає засади діяльності у сфері електронної комерції, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Так, пунктом 14 частини 1 статті 3 Закону №675 встановлено, що реалізація товару дистанційним способом - укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному Законом №675, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв'язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору.
Розділом VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 №705, встановлено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів (далі - ЕПЗ) та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням ЕПЗ, можуть бути в паперовій та/або електронній формі.
Водночас згідно з роз'ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 №57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону №265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ.
При цьому розрахунковий документ повинен бути сформований та надрукований під час здійснення розрахункової операції. Також у даному випадку у суб'єкта господарювання виникає обов'язок щодо видачі отримувачу товару (послуги) розрахункового документу (чек з РРО) або безпосередньо, або у будь-який інший зручний спосіб, зокрема за допомогою кур'єрської служби, поштової служби тощо, яка може бути як сторонньою організацією, так і структурною одиницею продавця товару (надавача послуги).
Водночас у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку) застосування РРО є необов'язковим.
Розрахункові операції із застосуванням ЕПЗ не супроводжуються розрахунковими документами встановленої форми та змісту, що підтверджують факт продажу товарів чи/або надання послуг, на відміну від виписок банківських установ про здійснення платежів через онлайн-систему банківських платежів.
Таким чином, використання ЕПЗ не забезпечує споживача розрахунковим документом встановленої форми та змісту, при здійсненні розрахункових операцій за товари (послуги), а лише надає йому інформацію про ініціювання ним переказу коштів.
Якщо оплата за товар здійснюється за допомогою ЕПЗ, то кошти на рахунок СГ будуть надходити від еквайєра, а не від держателя ЕПЗ. При цьому еквайєр самостійно визначає порядок обліку торговців, з якими він має укладені договори. Тому у договорі з фінансовою установою слід передбачити умови інформування про надходження коштів на рахунок СГ, які дозволяють виконати умови діючого законодавства.
Враховуючи викладене, повідомляємо, що у випадку здійснення розрахункових операцій у розумінні Закону №265 у Підприємства виникає обов'язок застосовування РРО та/або ПРРО та у разі застосування ЕПЗ розрахунковою операцією для СГ є надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок згідно з виписки фінансової установи або момент вручення такого товару споживачу.
У випадках отримання оплати за товари в позаробочий час РРО та/або ПРРО СГ слід застосовувати на підставі виписки фінансової установи про надходження коштів, не пізніше наступного робочого дня, з дня її отримання із дотриманням хронології здійснення розрахункових операцій.
Щодо питання, якою датою необхідно складати зведену податкову накладну на кінцевого споживача - по даті відвантаження товару чи по даті надходження оплати на поточний рахунок підприємства через платіжний застосунок - повідомляємо наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.
Правила формування податкових зобов'язань з ПДВ та складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) встановлено статтями 187 і 201 розділу V Кодексу.
Пунктом 187.1 статті 187 розділу V Кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктами 201.1, 201.4, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлені Кодексом терміни. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:
покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця;
покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.
У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.
Для цілей пункту 201.4 статті 201 розділу V Кодексу ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.
Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:
здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);
виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).
Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 розділу V Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.
Враховуючи викладене, при здійсненні постачальником (платником ПДВ) операцій з постачання товарів покупцю (кінцевому споживачеві, який не є платником ПДВ) за готівку, розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника), такий постачальник (платник ПДВ) може скласти податкову накладну за щоденними підсумками операцій (якщо попередньо не були складені податкові накладні на такі операції).
При постійних зв'язках постачальника (платника ПДВ) товарів з покупцями (кінцевими споживачами) таких товарів, а саме у випадках, коли постачання товарів таким покупцям (кінцевим споживачам) має безперервний або ритмічний характер, постачальник (платник ПДВ) таких товарів не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено таке постачання, може скласти зведену податкову накладну з урахуванням особливостей, визначених пунктом 201.4 статті 201 розділу V Кодексу.
2. Якщо покупці платять кошти через Приват 24 або через будь-який інший клієнт-банк, чи є це розрахунковою операцію і чи потребує вона реєстрації через РРО?
Правовідносини у цій сфері регулюються Законом №265, Законом України від 20 травня 1999 року №679-XIV "Про Національний банк України" (далі - Закон №679) та Законом України від 05 квітня 2001 №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон №2346).
Відповідно до статті 7 Закону №679 Національний банк встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна (пункт четвертий) та визначає, зокрема, напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій (пункт сьомий).
Однією з таких технологій і є система типу "клієнт-банк" або "клієнт-інтернет-банк".
Інтернет-банкінг - це загальна назва технології дистанційного банківського обслуговування, до якої також відноситься і система типу "клієнт-банк" та "клієнт-інтернет-банк", що надає доступ безпосередньо до операцій за рахунками клієнта банку і операцій по ним. Система типу "клієнт-інтернет-банк" за своєю суттю не може бути будь-якою, а стає доступною лише при використанні реквізитів розрахункового рахунку, а розрахунки з її допомогою є аналогічними здійсненим за допомогою відділень банківських установ та не потребують застосування РРО та/або ПРРО, оскільки не мають ознак розрахункових операцій у розумінні Закону №265.
Тобто інтернет-банкінг фактично є технологією дистанційного банківського обслуговування, не може бути віднесений до платіжних інструментів, а відтак не є електронним платіжним засобом у розумінні законодавства. Наголошуємо, що Закон №265 не містить визначення зазначеного поняття.
В той же час відповідно до статті 1 Закону №2346 електронний платіжний засіб - це платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ, в тому числі дистанційно.
Сервіс переказу коштів WarForPay створений для надання можливості споживачам здійснити оплату товару (послуг), зокрема дистанційно, з використанням електронних платіжних засобів, емітованих банками у вигляді платіжних карток, за допомогою їх реквізитів.
Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону №265, розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Спосіб оплати обраний споживачем не має жодного відношення до виникнення обов'язку застосування РРО/ПРРО суб'єктом господарювання, а залежить виключно від запропонованого способу оплати самим суб'єктом споживачу.
Тому у випадку отримання оплати за товари (послуги) за допомогою карткового платіжного сервісу WarForPay, що призначений для спрощення проведення розрахунків між фізичними особами, юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями в мережі Інтернет, за допомогою платіжних карток емітованих банками та/або його використання Вами, як запропонованого покупцям способу оплати товарів, в межах виконання умов договорів купівлі - продажу, попередньо укладених із споживачами дистанційно, підпадають під визначення розрахункової операції у розумінні Закону №265.
Таким чином у випадку отримання оплати від споживача товарів через Приват 24, з використанням реквізитів вашої банківської платіжної картки, як продавця, СГ зобов'язаний реєструвати такі надходження (проводити розрахункові операції) через належним чином зареєстровані та у випадках, передбачених законодавством, опломбовані реєстратори розрахункових операцій / програмні реєстратори розрахункових операцій, з дотриманням порядку їх застосування.
3. Чи може підприємство здійснювати інтернет-торгівлю алкогольними напоями, маючи при цьому відповідні торгівельні приміщення призначені для зберігання алкогольних напоїв.
Правовідносини у цій сфері регулюються Законом №265, Законом України від 19.12.95 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481) та Законом №675.
Відповідно до статті 3 Закону №675:
- електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;
- електронна торгівля - господарська діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;
- інтернет-магазин - засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Згідно з пунктами 1 та 2 статті 3 Закону №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Статтею 1 Закону 481 визначено, що:
роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Статтею 15 Закону №481 передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Пунктом 12 частини першої статті 153 Закону №481 забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у невизначених для цього місцях торгівлі.
З урахуванням зазначеного повідомляємо, що суб'єкти господарювання можуть здійснювати продаж алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах через інтернет-магазин, за наявності місця здійснення роздрібної торгівлі (для алкогольних напоїв приміщення з торгівельною площею не менше 20 кв. метрів), яке обладнане РРО та/або ПРРО, за наявності ліцензій на відповідні види діяльності та з дотриманням вимог статті 153 Закону №481.
Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.