- Варіант 1. ФОП є найманим працівником
- Варіант 2. ФОП не є найманим працівником
- Чи треба повідомляти податківців про наявність пільги?
Жінка зареєстрована фізичною особою — підприємцем та відповідно до закону отримує допомогу при народженні дитини. При цьому можливі різні варіанти:
- така жінка, крім того, що вона є ФОПом, може одночасно перебувати у трудових відносинах;
- а також може ніде більше і не працювати, навіть не здійснювати в цей момент підприємницької діяльності, а лише доглядати дитину, залишаючись зареєстрованим ФОПом.
В обох випадках схожим фактом є лише те, що доходів ані у вигляді зарплати, ані від підприємництва така жінка не отримує, крім допомоги при народженні дитини.
Чи повинна така жінка як ФОП платити за себе ЄСВ?
Давайте розглянемо обидва варіанти.
Варіант 1. ФОП є найманим працівником
У цьому випадку за місцем роботи, за бажанням жінки, після відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами оформлюється відпустка для догляду за дитиною до 3 років. Обидва такі види відпусток жінці використовувати не обов’язково.
Але принаймні відпустку у зв’язку із вагітністю та пологами використовують всі – адже це є умовою для отримання допомоги у зв’язку із вагітністю та пологами. Таку допомогу виплачує роботодавець, але фінансує ПФУ – і тільки за наявності наказу про надання відпустки (середній заробіток зберігається під час тривалості такої відпустки). І під час цієї відпустки роботодавець сплачує за працівницю ЄСВ – виходячи з суми нарахованої допомоги, але не менше за мінімальний страховий внесок (за основним місцем роботи), і максимальної бази нарахування ЄСВ (у 2026 році – 172 940 грн).
А от з відпусткою для догляду за дитиною до 3 років ситуація інша. Хтось її оформлює, а хтось ні. Адже допомоги по догляду за дитиною до 3 років наразі немає. А допомога у зв’язку із народженням дитини не залежить від того, скористався її отримувач відпусткою для догляду за дитиною чи ні.
Раніше про це часто забували і плутали, тому що допомога у зв’язку з народженням дитини надавалася протягом 3 років – спочатку більша разова сума 41 280 грн, а потім щомісяця по 860 грн. Але зараз такий порядок виплат залишився лише для тих, хто оформив цю допомогу до 01.01.2026; тобто вони отримуватимуть по 860 грн до настання дитині 3 років. А ті, хто оформив допомогу у 2026 році, вже отримуватимуть її в іншому розмірі і за іншим порядком: 50 000 грн разово і по 7 000 грн щомісяця протягом 1 року. Тобто сплутати це з допомогою по догляду за дитиною буде неможливо, період надання допомоги при народження тепер є меншим ніж така відпустка.
Проте за період відпустки для догляду за дитиною до 3 років роботодавець жінці нічого не сплачує – допомогу при народженні дитини виплачує ПФУ за зверненням самої жінки. Тож не сплачує роботодавець за неї і ЄСВ. Але ПФУ такий ЄСВ сплачує за неї.
Тому виникає запитання: чи повинна така жінка, якщо вона є зареєстрованим ФОПом, платити за себе ЄСВ за період декретної відпустки? Адже страховий стаж за цей період у неї буде!
Випадки, коли ФОП може не платити ЄСВ за себе, ми докладно розглядали тут.
Серед пільг варто виділити дві:
- ФОП-«загальник» не платить ЄСВ, якщо не отримує підприємницького оподаткованого доходу (його доходи не перевищують витрати або доходів немає взагалі)
- ФОП (незалежно від системи оподаткування) не платить ЄСВ, якщо є найманим працівником. Але лише за ті місяці, за які роботодавець сплатив за нього ЄСВ в розмірі, не меншому за мінімальний внесок.
Отже, якщо наша жінка є ФОПом на загальній системі оподаткування, але під час декретної відпустки не отримує підприємницьких доходів, то ЄСВ за себе може не платити.
Якщо ж вона є ФОП на спрощеній системі оподаткування, то їй треба стежити за тим, скільки ЄСВ за неї сплатив роботодавець. Якщо за якийсь місяць чомусь роботодавець ЄСВ не нарахував і не сплатив, або сплатив у розмірі, меншому за мінімальний – за цей місяць треба буде сплатити ЄСВ.
Про це йдеться в ІПК від 20.11.2025 №6199/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК:
За умов, що фізична особа — підприємець перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та/або у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і роботодавцем сплачується за таку особу ЄСВ у розмірі, не меншому від мінімального страхового внеску, то виконується умова, визначена в частині шостій ст. 4 Закону №2464.
Тобто з 01 жовтня 2025 року фізична особа — підприємець звільняється від сплати ЄСВ за себе саму, незалежно від наявності/відсутності доходу, обраної системи оподаткування та дати початку/дати кінця отримання допомоги.
Водночас якщо у період перебування фізичної особи — підприємця у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами Пенсійним фондом України не здійснювалися нарахування допомоги та не сплачувався єдиний внесок, то такій підприємець може бути платником єдиного внеску за умови самостійного визначення ним бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем не сплачено страховий внесок у розмірі мінімального страхового внеску. Самостійно визначена таким підприємцем база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Аналогічні висновки наведені і в ІПК від 06.01.2026 №117/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК.
Але зверніть увагу!
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ роботодавцем вважається не тільки той, хто використовує найману працю фізичних осіб. До них належать і органи, які виплачують допомогу при народженні дитини!
Тому якщо в періоді відпустки для догляду за дитиною до 3 років ПФУ виплачує жінці допомогу при народженні дитини і щомісяця сплачує ЄСВ за неї, така жінка-ФОП не зобов’язана платити за себе ЄСВ.
Щоправда, до цієї норми наприкінці 2025 року внесли зміни. З 01.01.2026 в ній йдеться вже не про трирічний, а про однорічний період виплати такої допомоги (відповідно до зміни правил її виплати, про які ми говорили вище). Однак сподіваємось, що для тих, хто оформив таку допомогу до 01.01.2026, залишатимуться діючими не тільки старі правила її виплати, а і старі правила сплати з отримувачів допомоги ЄСВ. Про всяк випадок жінці-ФОПу варто буде уточнити цей момент в органі ПФУ, в якому вона оформила виплату цієї допомоги.
Варіант 2. ФОП не є найманим працівником
У такому випадку діє все те, що ми зазначили вище, крім одного: ФОП не перебуває у трудових відносинах, а отже, не має права на відпустки – вони гарантовані тільки найманим працівникам. Це не означає, що ФОП не має права на відпочинок. Просто він самостійно розпоряджається своїм часом і сам визначає, коли йому здійснювати підприємницьку діяльність, а коли – взяти паузу і перепочити.
Як ми зазначили вище, наявність чи відсутність, а також тривалість відпустки для догляду за дитиною не впливає на право отримувати допомогу при народженні дитини.
Таким чином, і для такого ФОПа залишають ті самі дві пільги:
- Якщо йдеться про ФОПа-«загальника» і він не отримує певний час підприємницьких доходів, він не сплачує ЄСВ за себе за цей період.
- Втім, незалежно від системи оподаткування, якщо жінка-ФОП отримує допомогу при народженні дитини, за період її отримання ПФУ сплачує за неї ЄСВ в розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок. Тож цій жінці теж не потрібно сплачувати ЄСВ за себе. Однак факт сплати треба контролювати – якщо з’ясується, що з якихось причин за певні місяці ЄСВ за жінку не заплатили, їй доведеться зробити це самостійно.
Чи треба повідомляти податківців про наявність пільги?
В обох згаданих вище ІПК податківці кажуть таке:
Якщо ФОП на ЄП має право на пільгу з ЄСВ за весь звітний рік, то додаток 1 до декларації з єдиного податку не заповнюється і не подається;
Подання фізичними особами додаткових документів щодо інформування контролюючого органу про пільгу зі сплати ЄСВ чинним законодавством не передбачено.
Звісно, що за ті місяці, в яких обов’язок зі сплати ЄСВ був, цей додаток треба буде заповнити і подати разом із декларацією.
Те саме правило, на нашу думку, діє і щодо ФОПів на загальній системі оподаткування. Вони розкривають інформацію про наявні підприємницькі доходи в додатку Ф2. Але ту ж інформацію, вже з розбивкою помісячно, вони показують в додатку ЄСВ1. Тобто загальна сума чистого оподаткованого доходу, показана в додатку ЄСВ1, повинна збігатися із даними в додатку Ф2, і стане очевидним, що підприємець не визначив суму ЄСВ до сплати за ті місяці, в яких він не отримував доходу.
При цьому додавати до декларації документи, які підтверджують наявність або відсутність доходів в певних місяцях, не потрібно.